Риба замість вудки. Що не так з кредитом американського Ексімбанку для України
Україна отримає пов'язаний кредит у 3 млрд від Ексімбанку США. Американці будуть кредитувати українські компанії, щоб ті купували "американське". Це означає, що торгівля "в одну хвіртку" зробить дірку в торговому балансі ще більшою — і не в нашу користь.
Іспанський сором у Вашингтоні.
Роблять одні, коментують із захопленням інші, а соромно чомусь мені...
Відкриття кредитного ліміту від Ексімбанку США в розмірі 3 млрд. дол. намагаються представити в нас як якесь грандіозне досягнення. Хоча за такі "досягнення" потрібно .... Ну, ви зрозуміли.
Американці будуть кредитувати наші компанії, щоб ті купували "американське".
Типові "пов'язані" кредити, які застосовуються всіма розумними країнами, крім нашої.
І що характерно: коли такі кредити нам пропонують китайці, частина експертної публіки говорить про шкоду подібних інструментів, коли США — захоплюються. Хоча механізм той самий.
Наразі торговий оборот між Україною і США становить у середньому 4 млрд. дол., при цьому негативне сальдо — 3 млрд. дол. на користь США.
Торгівля йде в одну "хвіртку": ми продаємо в США своїх товарів на мільярд, вони нам — на три. Ми купуємо в Америці і сировину (вугілля), і напівфабрикати (ядерне паливо), і готову продукцію (локомотиви).
Нинішні три мільярди кредиту означають, що торговельна діра стане ще більшою.
Це класична модель еквівалентності Рікардо-Барро: спочатку на зазначені три мільярди виросте наше негативне торговельне сальдо, а в США — навпаки, покращиться.
Через якийсь час, коли підійде термін платежу по кредиту, ми зменшимо свій фінансовий рахунок у платіжному балансі на ті ж 3 млрд. дол., покаравши себе двічі. А американці, відповідно, отримають свої гроші назад, з відсотками.
У структурі нашої економіки цей кредит означає, що замовлення отримають не українські підприємства, а американські, хоча в наших банків теж є 3 млрд. дол., але вони не хочуть кредитувати, оскільки національна банківська система спеціально приведена в стан дисфункції.
У нас люблять фетишизувати "План Маршалла". Так, ми його отримали!
Після Другої світової американці теж кредитували європейців під закупівлі своєї продукції, але тоді це хоча б можна було пояснити голодом і розрухою на континенті.
А справжній план розвитку Німеччини, Південної Кореї, Японії і Китаю — це зовсім не "план Маршалла", а просто "план", коли США розкрили для цих країн свій ринок.
Це саме те, про що повинен був говорити Зеленський у Вашингтоні — про торговий режим для України "усе, крім зброї".
Але все вийшло, як я і прогнозував — замість вудки знову попросили рибу у вигляді грошей.
При чому, навіть не заїкнулися про зняття ввізного мита на наш метал у розмірі 25%.
Усе правильно, локомотиви для України потрібно робити з американського металу.
Тому й іспанський сором.