Розділи
Матеріали

На користь Росії. Навіщо країни ЄС відмовляються від українського зерна і що буде далі

Марія Бабенко
Фото: Getty Images | Країни ЄС згадали про власні економічні інтереси - і заборонили імпорт української агропродукції

Через невдоволення місцевих фермерів найближчі європейські сусіди України по черзі закривають свої кордони для української агропродукції. Як це вдарить по Україні і чи можливо українським виробникам сподіватися на зручний компроміс.

Українці, які під час повномасштабної війни з Росією сприймають ЄС, як надійного партнера і донора України, навесні 2023 року були шоковані забороною імпорту українського зерна окремими країнами після масових протестів місцевих фермерів. Мова йде про наступні прецеденти:

  • Польща: заборона імпорту і транзиту з 19 квітня по 30 червня, транзит відновиться з 20 квітня;
  • Словаччина: заборона імпорту з 19 квітня по 30 червня;
  • Угорщина: заборона імпорту з 19 квітня по 30 червня;
  • Болгарія: заборона імпорту з 24 квітня по 30 червня;
  • Румунія: розглядає можливість заборони імпорту.

"Логістичні проблеми в Центральній Європі спричинили накопичення зернових складів і різке падіння цін, що викликало протести сільськогосподарських працівників і навіть відставку міністра сільського господарства Польщі", — пише euronews.

Як зазначають в Європейській Бізнес Асоціації (ЄБА), фактично заборона країн призвела до повної зупинки експорту українського зерна та іншої агропродукції на європейський ринок. В асоціації додають: традиційні експортні маршрути для української сільгосппродукції раніше (до війни) не проходили через Польщу, але наразі 60-70% аграрних вантажів, що слідують транзитом через територію Польщі в порти Гданськ, Гдиня, Щецин, Свіноуйсце, призначені для одержувачів країн-членів ЄС.

Зерновий провал. Як ембарго європейців вплине на українських агровиробників

Заборона транзиту та імпорту боляче б'є по українському агросектору й дестабілізує ситуацію на аграрних ринках.

"Такі рішення в довгостроковій перспективі призведуть до скорочення виробництва в Україні, що в свою чергу впливатиме на підвищення світових цін на зерно. А враховуючи, що Європа є значним імпортером зерна, це неодмінно вплине на ціни на внутрішньому ринку ЄС на м’ясні, молочні вироби та інше", — прогнозує можливий розвиток ситуації Андрій Бут, директор департаменту зовнішньоекономічної діяльності Групи Агротрейд.

На думку Нікіти Ларіонова, радника юридичної компанії Arzinger, передусім постраждають ті українські агрокомпанії, які не представлені в Зерновій ініціативі та не експортують зернові через доступні наразі глибоководні порти півдня України.

Андрій Бут додає, що закриття одного з трьох шляхів експорту збільшує навантаження на два інших — порти Дунаю і зерновий коридор, тоді як останній працює дуже погано через саботаж представників РФ, які відмовляються проводити інспекції.

"Згідно з заявами, що лунають в РФ, коридор працюватиме до 18 травня, і якщо його не продовжать, залишиться тільки Дунай, чого буде недостатньо для задоволення потреб експорту, — попереджає Бут. — Тоді агроринок, з точки зору балансу пропозиції зерна і логістичних можливостей, може повернутися у стан квітня 2022 року, який був один із найскладніших періодів для агросектору з 1991 року". Нагадаємо, рік тому ціни на зернові в Україні на внутрішньому ринку впали нижче рівня собівартості, а фермери опинилися на межі виживання.

Зерновий коридор працює, але його роботу ускладнює Росія

Розірвані ланцюги. Де шукати причину зернової кризи

Передумови для заборони імпорту українського зерна кількома європейськими країнами, безумовно, створила масштабна логістична криза, що виникла через агресію Росії проти України.

Тарас Думич, керуючий партнер українського офісу міжнародної юридичної фірми Wolf Theiss, вважає, що теперішня ситуація з зерном подібна до штучної міграційної кризи, яку Росія створювала для країн ЄС протягом останніх кількох років, провокуючи масову міграцію біженців з країн Африки та Близького Сходу — відповідно, й справжнім винуватцем зернової кризи є Росія.

"Українські виробники в умовах розриву звичайних логістичних ланцюгів потрапили у скрутне становище – морські порти у межах зернової ініціативи працюють на половину потужностей, а порти Дунаю не можуть абсорбувати всю надлишкову пропозицію зерна. Тому поставки у напрямку західних сусідів як розпочалися, так і продовжувалися до тепер, більш того — будувались і розширювались існуючі логістичні потужності", — пояснює Андрій Бут.

Потужностей портів Дунаю не вистачить, щоб абсорбувати всю надлишкову пропозицію зерна
Фото: АМПУ

Як зауважує Нікіта Ларіонов, країни ЄС не були кінцевою точкою призначення українського зерна, яке, зазвичай, слідувало транзитом до європейських портів, звідки продукція вирушала до кінцевих споживачів — у країни Африки та Азії.

"Але принаймні частина українського зерна залишалась в країнах ЄС у зв’язку з його суттєво меншою вартістю порівняно з місцевим продуктом, що, власне, і викликало обурення місцевих виробників та відповідну реакцію урядів, — продовжує Ларіонов. — Чим обумовлені такі ціни на українське зерно можна лише здогадуватись – існують думки, що принаймні частково мова може йти про наслідки так званого "чорного" експорту без сплати податків".

Експерти кажуть — демпінгові ціни українських постачальників призвели врешті до ситуації, коли країни-партнери згадали про власні економічні інтереси, де один з головних — підтримка власного виробника, а ніяк не збільшення валютної виручки українських компаній.

"Хоча нам, українцям, це неприємно чути, політика інших країн не є україноцентричною, а їхні політики та урядовці повинні враховувати внутрішні національні інтереси, навіть, якщо вони можуть не співпадати із нашими інтересами", — підсумовує Тарас Думич.

Ланцюгова реакція. Чи можуть інші країни також заборонити українське зерно

Опитані Фокусом експерти сподіваються, що практика обмеження імпорту українського зерна не буде поширена в інших країнах Європи.

"Заборона імпорту українського зерна — в першу чергу, політичне рішення з огляду на електорат і близькі вибори, — вважає Андрій Бут. — Але такі односторонні заборони суперечать не лише правилам ВТО, договору про асоціацію, але й навіть внутрішнім законам ЄС, бо рішення про митну політику повинні прийматися у Брюсселі, а не у Варшаві або Будапешті".

На думку співрозмовника Фокусу, практика обмежень торгівлі не має ширитися далі, бо такі дії розколюють ЄС і працюють на Росію, тоді як ЄС загалом виступає значним імпортером зерна, а Україна є одним з найбільших постачальників на ринки Італії, Іспанії, Португалії, Нідерландів та Німеччини.

Розв'язати проблему допоможе тільки повноцінне повернення українського зерна на глобальні ринки
Фото: Flickr

Як зауважує Андрій Бут, не найкращим, але компромісним рішенням буде збереження можливості транзиту українського зерна через сусідні країни вглиб ЄС. Й саме про це українській стороні 18 квітня вже вдалося домовитись із Польщею в результаті переговорів.

По словам Нікіти Ларіонова, забезпечення транзиту українського зерна територією ЄС не вплине негативно на місцевий ринок та місцевих виробників, при цьому контроль за дотриманням умов митного режиму мають забезпечувати місцеві органи влади. Але це лише тимчасова напівміра, бо, як вже підкреслював Фокус, головною причиною кризи є розв'язана РФ війна.

"Повернення на глобальні ринки, де Україна була успішним гравцем, було б найкращим і взаємовигідним рішенням ситуації. Й шляхом отримання такого результату є ефективна допомога Україні та її Збройним Силам якнайшвидше переможно завершити війну", — заключає Думич.

А поки країни ЄС відмовляються від українського зерна в охоплений війною країні триває посівна, про перебіг якої писав Фокус.