Рука Ердогана. Яку економіку він побудував в Туреччині й чому цей досвід вчить Україну

Напередодні президентських виборів в Туреччині їх результат залишається інтригою. Адже про беззаперечне лідерство Реджепа Таїпа Ердогана мова не йде. Зокрема, його позиції послаблює неоднозначна ситуація в економіці, на яку очільник держави мав визначний вплив фактично протягом двох десятиріч.

Як зауважує Дмитро Чурін, директор аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital, Реджеп Ердоган консолідував на собі всю владу в країні провівши конституційну реформу у 2017 році та змінивши форму правління в Туреччині з парламентської на президентську. На думку співрозмовника Фокусу, приклад того, як Реджеп Ердоган авторитарно керує Туреччиною фактично з 2003 року наглядно показує, як економіка деградує, якщо не відбувається нормальної демократичної зміни влади, адже її одноосібна узурпація на довгі роки призводить до пасивності суспільства та стримує вільне підприємництво.

Єгор Киян, аналітик з економічних питань Міжнародного Центру Перспективних Досліджень вважає, що економічна політика Туреччини часів президентства Реджепа Ердогана є великим економічним експериментом з відхиленням від традиційних методів та правил управління економікою й змішуванням релігії, популізму та жорсткого ручного управління. Результат виявився неоднозначним, але Киян сумнівається, що у разі використання традиційних методів управління економікою ситуація була би кращою.

Парадокси Ердогана. Як розвивалася економіка Туреччини в останні роки

З одного боку, Туреччина може похвалитися динамікою ВВП, якій сусіднім країнам залишається лише заздрити. Як зазначає Віталій Шапран, екс-член Ради НБУ, останні роки економічне зростання Туреччини стабілізувалось й ВВП країни демонстрував наступну динаміку:

• 2020 рік: +1,9%;
• 2021 рік: +11,4%,
• 2022 рік: +5,6%.

"Це значно більше, ніж в Україні [в мирний час] та інших країнах Центральної та Східної Європи, тому економічну політику часів Ердогана можна назвати такою, що була спрямована на динамічне зростання ролі Туреччини в регіоні", — коментує Шапран.

На думку Єгора Кияна не останню роль в прискоренні економічного зростання зіграло балансування Туреччини між Заходом та Росією, але такі досягнення, навіть економічне диво, відбулося паралельно із погіршенням інших важливих статистичних показників, зокрема соціальних.

Тобто, з іншого боку, Туреччина відзначилася економічними антирекордами, такими як висока інфляція, яка у жовтні 2022 року у річному вимірі досягла 24-річного максимуму в 85,51%. Й хоча наприкінці року динаміка інфляції сповільнилася до 64,5%, цей показник все одне був найвищим за ціль місцевого центробанку (5%) більш ніж у 12 разів.

На думку Віталія Шапрана рекордна інфляція і девальвація національної валюти стали ціною інтенсивного економічного зростанні Туреччини.

"Туреччина не лікує інфляцію грошовим "голодом" [підвищенням облікової ставки], як це прописують в МВФ, тому вони і зростають швидше, ніж інші країни, але темпи такого зростання є нестабільними, — коментує Шапран. — Більш того, монетарна та бюджетна політика Туреччини сильно залежать від виборчого циклу в країні, що не є нормальним. Бо Центробанк, як і церква в сучасній державі мають бути відокремлені від політичної влади, тоді як в Туреччині цей постулат ігнорують".

В цьому контексті варто нагадати й про те, що інфляція в Туреччині супроводжується девальвацією національної валюти — ліри, яка в 2021 році відносно долара США втратила майже 45%, а у 2022 році — ще 40%.

"До знецінення ліри привели популізм, підняття зарплат та значна емісія. Замість підвищення відсоткової ставки та проведення жорсткішої монетарної політики згідно загальноприйнятих правил в Туреччині відбувалося ручне управління через пряме втручання президента та послаблення монетарної політики", — коментує Єгор Киян. Співрозмовник Фокусу додає, що турецьке населення, яке звикло до девальвації ліри, навчилося конвертувати кошти в різні активи, які не знецінюються так швидко. Тут можна провести паралелі з громадянами України, які також звикли конвертувати свої заощадження в інвалюту.

"Головна ідея нової турецької економічної моделі Ердогана – стимулювання інвестицій за рахунок дешевих кредитів і підтримка експорту слабкою турецькою лірою, що мало б перетворити Туреччину в провідного промислового експортера, ліквідувати торговий дефіцит й згодом укріпити ліру. Але в реальності низькі ставки і дешева ліра спричинили надвисоку інфляцію і утворили порочне коло, коли населення і бізнес намагаються позбавитись нацвалюти і тим самим провокують ще більшу інфляцію", — підсумовує Олександр Мартиненко, голова департаменту групи ICU з корпоративного аналізу.

Важливий партнер. Якими є торговельні зв’язки між Україною і Туреччиною

Як зауважує Дмитро Чурін, Туреччина є третьою за величиною товарообороту країною для України після Польщі і Китаю, але зараз Україна більше імпортує з Туреччини, ніж поставляє своїх товарів.

Віталій Шапран додає, що девальвація валюти будь-якого торговельного партнера України призводить до здешевлення його імпорту в Україну, тож позиції експортерів з Туреччини підсилюються. Можливо, цим і пояснюється перевага імпорту над експортом.

"У 2022 році експорт до Туреччини знизився менше у порівнянні з загальним падінням експорту, а імпорт навіть збільшився, у результаті її частка в експорті зросла до 7,1%, а в імпорті – до 6,3%. Торгівля з Туреччиною до початку повномасштабного вторгнення мала профіцит [експорт був більшим за імпорт], який змінився на незначний дефіцит за результатами 2022 року", — уточнюють в Нацбанку у відповідь на запит Фокусу.

Якщо до початку повномасштабного вторгнення основним експортним товаром була металургійна продукція (57%), то за 2022 рік на перше місце вийшли продовольчі товари (76,1%). В їх числі:

• зернові: 30%;
• олія: 23%;
• насіння олійних: 18%.

За інформацією НБУ цьому сприяла робота зернового коридору та часткове подальше транспортування продуктів у треті країни, завдяки чому експорт олії зріс у 7,5 разів, насіння олійних – у 2,7 раза.

Імпорт товарів з Туреччини, за оцінками Нацбанку, є вельми диверсифікованим й включає продукцію різноманітних галузей: нафтопереробки, агрокомплексу, текстильної промисловості, машинобудування, металургії та хімічної промисловості. В НБУ додають, що Туреччина є одним з важливих партнерів для України у сфері послуг. Зокрема, у 2021 році близько 14% українських туристів відвідали цю країну, а 5,8% іноземних туристів, що гостювали в Україны, становили турки.

Варто зазначити, що в ситуації повномасштабного вторгнення Росії в Україну вплив Туреччини є неоднозначним й різнонаправленим.

"Туреччина зберігає формальний нейтралітет і стала найбільшим реципієнтом російських інвестицій, якім не раді в ЄС, США та Великобританії. Й хоча економічно це вигідно, російські гроші — криваві й добрі сусіди так не роблять", — наголошує Віталій Шапран.

Зокрема, Туреччина продовжує купувати російські енергоносії наряду з Індією і Китаєм, тоді як Європа запроваджує їх ембарго. Єгор Киян додає, що Туреччина, сприяє обходу санкцій деякими компаніями з Росії, що дозволяє останній отримувати технології, наповнювати бюджет й наносити удари по інфраструктурним об'єктом в Україні. Але експерт уточнює, що обсяг торгівлі є порівняно незначним — якщо товарообіг Туреччини з Євросоюзом становить $178,6 млрд, то з Росією – $35 млрд.

Опитані експерти вказують й на зворотній бік медалі. Як зауважує Єгор Киян, попри те, що економіки Росії і Туреччини переплетені, у політичних питаннях ці країни часто мають розбіжності. В підтвердження своїх слів експерт вказує на те, що налагоджуючи тісні зв’язки з Росією в енергетиці, торгівлі та покладаючись на російських туристів, Туреччина продає Україні безпілотники, підтримує територіальну цілісність, виступає проти анексії Криму і просуває зерновий коридор, що є позитивним фактором впливу в умовах обмеженості нашої економіки.

"Авторитарний стиль Ердогана в купі з його амбіціями бути одним з геополітичних лідерів зробили добру справу для України в скрутні часи великої війни: адже саме завдяки своїм персональним якостям президенту Туреччини вдалося схилити Росію к угоді щодо чорнорморського зернового коридору", — вважає Олександр Мартиненко.

Дмитро Чурин додає, що Туреччина є потужним геополітичним гравцем у Чорноморському регіоні, бо контролює Босфорську протоку, а для України надважливим завдання є відновлення повноцінної можливості роботи морських портів.

"Поки ми бачимо Туреччину як партнера, який допомагає нам у питанні безпечного експорту агропродукції, але цього замало. Сподіваємося, що Туреччина зможе ще активніше вплинути на РФ для розблокування української акваторії Чорного моря", — заключає Чурин.

Варто додати, що під час повномасштабного вторгнення Туреччина не увійшла в число країн, найбільш сприятливих для українських біженців. В НБУ з посиланням на слова посла України в Туреччині Василя Боднаря повідомили, що до Туреччини рятуючись від війни виїхали близько 420 тис. українців, проте через відсутність державної підтримки більшість з них або повернулася додому, або переїхали до інших країн. В результаті, станом на кінець 2022 року кількість українських мігрантів у Туреччині склала біля 48 тис. осіб.

Уроки турецької. Який приклад економіка Туреччини може надати Україні

Економіка Ердогана — цікавий, але й неоднозначний досвід, який опитані Фокусом експерти оцінюють по-різному.

На думку Олександра Мартиненка проблеми турецької економіки мають стати уроком, у тому числі й для України, про критичну важливість незалежності центрального банку та дотримання їм традиційної монетарної політики.

"Я б не хотів такого економічного майбутнього, як у сучасній Туреччині, для України в мирний час. Але те, що відбулось в Туреччині за останні три роки, наглядно показує, що від низьких ставок, інфляції та девальвації економіка країни не вмирає, а демонструє здатність до зростання", — зазначає Віталій Шапран.

Тож на період війни, на думку співрозмовника Фокусу, Україна могла б сфокусувати зусилля на збереженні економіки та створення імпульсів до майбутнього зростання, а концепцію лікування грошовим голодом [високими ставками] відкласти в портфель довгострокових проектів. Шапран наголошує, що Україні потрібна перемога, яка більш ймовірна з міцною економікою тилу, та зростанням попиту на робочу силу, ніж з мертвою економікою і низькою інфляцією.

Нагадаємо, в Україні облікова ставка Нацбанку з червня 2022 року складає 25%, а інфляція сягнула 22,6%. В Туреччині в останні три роки облікову ставку поступово знизили з 19% до 8,5% незважаючи на розкручування інфляції.

"Попри погану ситуацію в Туреччині щодо соціальних показників, там відбувається імпорт технологій, розвиток інфраструктури, будівництва, підприємництва, використовуються географічні та конкурентні переваги через здешевлення робочої сили та ліри, що закладає фундамент під подальший потужний економічний розвиток без шоків та потрясінь", — продовжує Єгор Киян. — Не останню роль зіграло вміння Туреччини відстоювати власні інтереси і по особливому вибудовувати співпрацю з міжнародними організаціями та інституціями". На думку співрозмовника Фоксу вивчення такого досвіду буде корисним для України.

Тим часом Дмитро Чурін нагадує, що Туреччина з початку 2000-х років і до 2013 року мала високі темпи зростання ВВП завдяки активному залученню іноземних інвестицій, які пізніше значно скоротилися на фоні неоднозначної політики в країні, а намагання замінити іноземні інвестиції дешевими кредитами в турецьких лірах призвели до девальвації ліри та високої інфляції. Для України, яка потребує великих інвестиційних вливань, було би вкрай важливо не наступати на ці граблі.

"Інвестиції приходять туди, де є справедливий захист приватної власності у юридичній площині й існує прийнятна ділова культура. Сподіваємося, що Україна як абсолютно демократична країна, буде намагатися побудувати максимально вільне від корупції бізнес середовище, а також створить передумови для активного розвитку вільного підприємництва", — підкреслює Дмитро Чурин.

Життя після виборів. Як може розвиватися економічна ситуація в Туреччині надалі

На думку опитаних Фокусом експертів Туреччині доведеться корегувати свою економічну політику незалежно від того, хто стане президентом — Реджеп Таїп Ердоган або Кемаль Киличдароглу.

"Опозиція обіцяє у випадку своєї перемоги рішучі реформи, які повернуть до країни міжнародний капітал. Планується відмова від неортодоксальної монетарної політики, що означає значне підвищення процентних ставок, — аналізує Олександр Мартиненко. — Втім економічна ситуація настільки критична, що й у випадку перемоги Ердогана його політичній силі теж доведеться підвищувати ставки".

Співрозмовник Фокусу наголошує, що за будь-якого результату виборів переможець зіткнеться зі значно розбалансованою економікою, а намагання виправити ситуацію може викликати початковий шок — зокрема, значне підвищення відсоткових ставок призведе до падіння вартості внутрішніх державних облігацій, що, в свою чергу, поставить під удар турецькі банки.

"Після виборів в Туреччині почнуть закручувати монетарні гайки та боротись з інфляцією, — прогнозує Віталій Шапран. — Їм потрібно внормувати рівень інфляції хоча б у діапазоні 10-20%, стабілізувати систему держфінансів країни та впорядкувати суверенні рейтинги, які колись були на інвестиційному рівні. Це може бути болісним, але цілком виправданим курсом". Експерт додає, що на Україні такі зміни в економічній політиці Туреччини навряд чи відіб’ються, але місцеве населення їх відчує.