За інформацією журналістів, РФ та КНДР можуть ухилятися від санкцій, а Кремль допомагає економіці Північної Кореї в обмін на постачання зброї.
Російська Федерація продовжує активно налагоджувати відносини із Північною Кореєю. Як повідомляє Bloomberg, агресор вперше з осені 2020 року відправив до Кореї 67 300 барелів нафтопродуктів.
Журналісти зазначають, що постачання зафіксував Комітет санкцій ООН. Попередньо, нафтопродукти з Росії доставлялися до Північної Кореї в період із грудня 2022 року по квітень 2023 року.
Відновлення постачання нафти відбувається на тлі пожвавлення співпраці між давніми партнерами в останні місяці. Обидві країни можуть уникати санкцій, а Росія допомагає економіці Північної Кореї в обмін на постачання зброї.
На сайті 38 North зазначається, що ще наприкінці 2022 року РФ почала відправляти нафту на залізничну станцію в північнокорейському районі Туманганг. Там розташована єдина залізнична гілка між Росією та Північною Кореєю.
При цьому, за даними журналістів, Північна Корея може імпортувати 500 000 барелів нафти на рік відповідно до режиму санкцій ООН. Але північнокорейський режим навчився уникати обмежень, користуючись переправкою товарів із корабля на корабель у морі.
Російська нафта у Пакистані
Після того, як Росію позбавили європейського ринку збуту нафти на тлі вторгнення в Україну, Кремль активно шукав нових партнерів, які купували б енергоносії країни. Ще 2022 року з РФ активно співпрацювали Китай та Індія, а тепер, схоже, до них приєднався Пакистан.
Так, 11 червня прем'єр-міністр країни Шехбаз Шаріф заявив, що до міста Карачі прибула перша в історії сира нафта з РФ. Агентство Reuters повідомляло, що нещодавно Пакистан повідомив, що планує дозволити бартерну торгівлю з Росією, Афганістаном та Іраном, що, за словами аналітиків, може знизити потребу в доларах та ризик транскордонної контрабанди енергоносіїв.
Раніше повідомлялося, що в червні постачання російської нафти марки Urals до Європейського союзу південною гілкою нафтопроводу "Дружба" збільшиться на 16% порівняно з травнем. Все тому, що нафтопереробні заводи ЄС хочуть забезпечити себе достатнім обсягом нафти на тлі побоювань щодо можливих перебоїв у транзиті через Україну.