Визначаємо середній клас в Україні: доходи від 30 тис. та відсутність дітей

Думка про те, що до середнього класу належать ті, хто не вважають себе ані багатими, ані бідними, доволі зручна та популярна, але економісти категорично проти такого підходу. Самоідентифікація — це добре, але є чимало інших критеріїв.

У світі існує декілька способів визначення середнього класу — за рівнем доходів, структурою витрат, потенційними можливостями. На жаль, жоден з них не вказує на те, що "міцних середняків" в Україні багато. А експерти взагалі кажуть про те, що за останні два роки український середній клас майже зник.

Вартість життя: аналізуємо доходи та витрати

Найпоширеніші способи визначення середнього класу базуються на рівні доходів. Експерти вважають, що це мають бути стійкі доходи, достатні задоволення широкого кола матеріальних і соціальних потреб, але з конкретними цифрами вийшла проблема.

Якщо з бідністю в світі якось визначилися (за даними Всесвітнього Банку, це люди, які витрачають на життя менш ніж 2,15 долара на добу), то для середнього класу таких цифр немає, каже директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. "В кожній країні є свій рівень доходу, який можна вважати достатнім, щоб віднести людину до середнього класу. Насамперед він визначається вартістю життя — тобто вартістю продуктів, послуг, житла, комуналки, освіти тощо. Від середньої зарплати в країні цей рівень доходу не залежить, бо головне — не абсолютні цифри, а купівельна спроможність", — зауважив експерт.

Проте різні експерти та дослідницькі інститути не залишають спроб прив’язати визначення середнього класу до якихось статистичних цифр. Наприклад, у Європі часто припускають, що до середнього класу належать люди, чий дохід вкладається у 100–200% медіанного доходу мешканців країни. Нам цей спосіб не підходить, бо в Україні рахується не медіанна зарплата, а середня, яка, зазвичай, виявляється вище за медіанну. Але порядок цифр ми собі уявити можемо. Якщо за основу для цього розрахунку взяти те, що є, тобто середню зарплату (у першому півріччі 2023-го вона склала 16 306 грн), виходить, що представник середнього класу має отримувати 16,3–32,6 тис. грн на місяць.

Але економісти наполягають: для країни, яка фактично розділена на багатих і бідних, та у якій половина населення живе за межею бідності і не в змозі сплатити навіть власну комуналку, цей розрахунок не можна вважати справедливим. І, якщо вже прив’язуватися до статистики, то краще відштовхуватися від мінімалки. У цьому випадку дохід представника середнього класу має бути не нижчим за чотири–п'ять мінімальних зарплат (на сьогодні — 26,8–33,5 тис. грн). Проте, по-перше, треба враховувати, де людина живе: у Києві, де витрати будуть значно вищими, чи в області. По-друге, потрібно розуміти, цей дохід припадає на одну особу, двох чи велику родину.

Отже, набагато повнішу картину дає структура витрат.

Структура витрат українців та європейців має багато відмінностей, а витрати на їжу взагалі можна вважати одним із основних показників добробуту. "Європейці в середньому витрачають на харчі 12%, а українці — половину. Виходячи з цих даних, у нас всі бідні, середнього класу немає в принципі", — вважає Олег Пендзин.

Руйнівна сила війни: середняків в Україні майже не залишилося

П’ять років тому міжнародне дослідження показало, що до середнього класу можна віднести майже половину населення планети. Аналітики пояснили, що відштовхувалися від фінансових можливостей: мовляв, дохід представника середнього класу має бути таким, щоб він без проблем міг купувати товари тривалого користування, планувати відпустку та накопичувати заощадження. За цими критеріями, згідно з результатами нещодавнього опитування НБУ, наразі в Україні середнім класом може вважатися лише 8,3% населення.

До того ж, каже аналітик Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Олексій Кущ, середній клас країни не є однорідним. Якщо припустити, що він становить майже 60% населення, то:

• 10% — це ядро, яке зберігається практично за будь-яких умов і витримує будь-які кризи;
• 20% — периферія ядра, вони намагаються утриматися на плаву, у багатьох поки що виходить;
• 30% — імітатори, які практично просто повторюють спосіб життя середнього класу. Наприклад, купують у кредит надто дорогу квартиру чи машину, яка їм свідомо не за коштами, або за умови дуже обмежених коштів — останню модель айфона. Під час кризи ця частина середнього класу "обнуляється".

"До війни в Україні було майже 5% багатих, 10–15% — ядро середнього класу, 20–25% – близька до ядра периферія, близько 30% імітаторів та 30% бідних, – відзначив у коментарі Фокусу Олексій Кущ. – Після початку повномасштабної війни імітатори з середнього класу вибули відразу, внаслідок чого частка бідних відразу зросла до 60%. Зараз активно руйнується периферія, і в перспективі кількість бідних може збільшитися до 75–80%".

За словами Олег Пендзина, в Україні дослідження щодо впливу війни на кількість та якість середнього класу не проводилися. Проте, враховуючи, що тільки за 2022 рік українці втратили чверть реальних доходів, можна зробити висновки, що вітчизняний середній клас значно зменшився та збіднішав.

Операція самоідентифікація: багатий не той, у кого багато грошей, а той, кому вистачає

Експерти, опитані Фокусом, назвали декілька показників, відповідність яким вказує на те, що людину можна віднести до середнього класу.

• Стійкий дохід, достатній для задоволення широкого кола матеріальних і соціальних потреб. За думкою експертів, сьогодні в Україні це не менше ніж 30 тис. грн на одну особу на місяць.
• Власне житло в доброму стані.
• Автомобіль не старше 5 років, або фінансова можливість його купити.
• "Подушка безпеки" мінімум у 180 тис. грн (6 місячних доходів).
• Вища або середньо-спеціальна освіта. Постійне навчання, здатність до саморозвитку та самоосвіти. Усвідомлення цінностей, які вищі за матеріальні.
• Фінансова можливість щонайменше двічі на рік подорожувати або відпочивати за кордоном.
• Самоідентифікація із середнім класом. Це дуже важливий пункт, адже, нагадують експерти, багатий не той, у кого багато грошей, а той, кому вистачає.

"Якщо говорити про Україну, то є ще один доволі дивний показник середнього класу — це відсутність неповнолітніх дітей, — каже Олексій Кущ. — Сьогодні діти в Україні — це вже не "квіти життя", а, хоч це парадоксально звучить, маркер соціальної жертовності. Наявність однієї дитини серйозно підвищує ризики випасти із середнього класу, а дві дитини у значній частині випадків роблять утримання в середньому класі майже неможливим. Троє і більше дітей практично гарантовано за дуже рідкісним винятком відкидають українців у злидні".