Заморозка допомоги Заходу як загроза: якими є основні виклики для України в 2024
Подвоєння ВВП України у найближчі 10 років — це питання виживання країни. Експерти розповіли, яких невідкладних змін потребує економіка у 2024 році, аби ситуація в Україні щонайменше не погіршилося.
Зростання економіки на понад 5% за підсумками поточного року ми отримаємо, зокрема, завдяки налагодженню експорту через південні порти, відсутності блекаутів та підтримці міжнародних донорів. Проте країна потребує й інших фіскальних стимулів, а також переходу до воєнної економіки. Таку думку висловив старший економіст Центру економічної стратегії Юрій Гайдай сьогодні під час дискусії "Українська економіка: підсумки 2023, прогнози 2024-2025". У межах заходу, організованого Центром економічного відновлення, економісти поділилися думками про те, які ключові виклики постануть перед економікою у наступному році і як Україна їх може використати, аби забезпечити зростання ВВП.
Найперший виклик для економіки — перехід до економіки воєнного часу, чого по суті не відбулося. "Можна було б поставити на воєнні рейки індустріальну економіку. Але у нас немає такої економіки. Якщо ми візьмемо розробника ПО і поставимо за станок, він значно менше даватиме економіці чи виробництву снарядів, наприклад. Тому стратегія полягає в тому, щоб вибудувати ринкову взаємодію з українськими виробниками. Тобто вони мають бути впевнені, що держава — надійний партнер", — зауважив Гайдай. Економіст додав, що видатки на оборону "найменше стимулюють економіку, крім тих видатків, які вливаються у виробництво".
Економісти також наголосили на потребі розробки плану "Б" на випадок суттєвої затримки фінансової допомоги від закордонних партнерів. "Нам однозначно потрібно бути готовими до того, що буде недостатньо зовнішньої підтримки. Якщо не буде надходження $3 — 5 млрд — це некритично. Якщо $10 — 15 млрд, потрібно розуміти, що з цим робити. Є набір інструментів — хороших немає, вони всі так чи так шкідливі для економіки, але одні більш шкідливі, інші менше. Потрібне чітке бачення, який інструмент може скільки дати, щоб мінімізувати цю шкоду", — сказав старший економіст ЦЕС.
Уряд має розробити стратегію використання фінансових інструментів за умов відсутності надходжень допомоги від міжнародних партнерів
Разом з тим, експерти впевнені, що уже зараз варто подумати, як віддавати борги. "Ми не маємо позитивного ефекту щодо списання наших боргів, — переконаний Анатолій Амелін, співзасновник та директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future. — Країни, що проходили військові конфлікти, майже всі мали дуже хороші шанси по списанню боргів. Ми продовжуємо отримувати допомогу, але ми знаємо, як віддавати. Сьогодні не бачу, як ми можемо це віддати. Потрібна така публічна дискусія, що ми не матимемо в майбутньому можливості ці борги обслуговувати. І є два шляхи: підвищення податкового навантаження, яке немає сенсу, бо бізнес піде ще більше у тінь, або списання, реструктуризація — це те, що дає інвесторам можливість планувати свою діяльність".
На думку Юрія Гайдая, серед ключових загроз для України — надмірне зростання імпорту. "37 — 40 млрд доларів, які зайшли в нашу економіку, це безпрецедентне фіскальне стимулювання. Те, що наша економіка зараз у такому стані, що реальний оборот роздрібних продажів — 92% від довоєнного рівня, це з поправкою на інфляцію; з огляду на те, скільки людей виїхали, на економічні втрати, — вражає. Це наслідок фіскального стимулювання. Те, що держава заливає в економіку більше, ніж вилучає. З одного боку, це добре — це нас підтримує. З іншого — ми споживаємо значно більше, ніж насправді дозволяє наша економіка. Тут є один мінус — імпорт. Масштаби імпорту становлять певну загрозу для макростабільності", — сказав він.
Інвестування в імпорт — означає "проїдати" економічне зростання, кажуть фахівці. Імпортозаміщення не вирішує проблему, натомість в Україні варто нарощувати експорт товарів з вищою доданою вартістю.
"Потрібно не тільки розширювати можливості для масштабів логістики, скільки переосмислити: а що ми туди веземо", — зауважив Андрій Длігач, засновник і голова групи компаній Advanter Group.
Держава має забезпечувати лише найбільш бідних. Підвищення пенсій для всіх може нашкодити економіці, каже експерт
Він також додав, що експортери потребують механізмів страхування ризиків, а також знань, яких бракує для виходу на міжнародні ринки. "Внутрішній протекціонізм, консолідація локального бізнесу проти допуску українських компаній — ми це бачимо в Німеччині, Польщі, Іспанії, Італії. З іншого боку — наша неготовність. У нас немає проєктних менеджерів, ми не вміємо працювати з інвестиціями, нам потрібні тисячі фахівців, які вміють це робити, і гроші, щоб робити сертифікацію. Ми програємо масштабами. Ми зорієнтовані на маленький український ринок. Ми будували такі виробництва, які за собівартістю через відсутність ефекту масштабу, застарілість, програють європейським виробникам. Нам потрібна не просто формальна відкритість ринку. Нам потрібні вміння, власний ресурс і переоснащення", — поділився він думками.
Разом з тим, продовжив Андрій Длігач, український бізнес чекає, що влада у 2024 році врешті проведе антикорупційну реформу на митниці, розгорне приватизацію та забезпечить відкритість у закупівлях. На думку Юрія Гайдая, Податкова повинна забезпечити адекватне стягнення наявних податків, зокрема з нерухомості — будинків і землі. З іншого боку, є потреба ощадливіше ставитися до видатків державного бюджету.
"Соціалка має бути не всім, скільки можемо, держава має забезпечувати тільки тих, хто в крайній бідності, та ветеранів. Збільшення пенсій для всіх — те, що може нам погано відгукнутися", — переконаний Гайдай.
Утім, без людського капіталу будь-яке відновлення економіки буде неможливим, кажуть учасники дискусії. "Фізична наявність людей буде ключовим викликом. Немає людей. Тому потрібно переосмислити систему бронювання… Рекрутинг, перейти до інших моделей. Крім того, відрядження для бізнесу мають бути розморожені наступного року. Ми маємо розвивати міжнародні зв’язки", — резюмував Андрій Длігач.
Нагадаємо, за словами президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, з початку повномасштабного вторгнення Україну залишили майже 6 млн осіб. Ще приблизно 2 мільйони — трудові мігранти, які знаходились в ЄС до початку атаки на Україну. А після закінчення війни ще 2–3 мільйони українців можуть відправитись до Європи на заробітки.
Також Фокус писав, що в останні місяці міжнародна підтримка України значно скоротилася. За підрахунками Інституту світової економіки в Кілі, з серпня по жовтень партнери пообіцяли передати Україні 2,11 млрд євро. Це майже вдесятеро менше, ніж за аналогічний період минулого року.