Тепер біженцям є, що втрачати: чому українці не квапляться повертатися в Україну
Дев'ять з десяти українських біженців планують залишитися в країні, в якій вони перебувають, щонайменше ще на півроку. І хоча автори опитування намагаються коментувати його з певним оптимизмом, такі результати навряд чи свідчать про наміри та бажання українців повернутися додому.
Кількість мігрантів за межами України зростає: якщо станом на 1 січня в світі було 6,357 млн українських біженців, то на 19 квітня, за даними ООН, цифри зросли до 6,482 млн. Як змінилися настрої українців за кордоном останнім часом, з чим це пов'язано та на повернення якої кількості біженців Україна може твердо розраховувати? Ці та інші питання Фокус обговорив з експертами.
Рівень невизначеності: залишається високим
Новини про те, що українські мігранти планують, або вже навіть повернулися додому, з'являються регулярно. Серед основних причин — бажання возз’єднатися з родиною та туга за домівкою. Проте результати досліджень, де ставляться конкретні запитання, не такі позитивні. Так, українці висловлюють бажання повернутися в Україну, але не зараз, а колись в майбутньому. Як повідомляє Український Червоний Хрест з посиланням на дослідження IMPACT, 88% біженців з України планують залишитися в країні, в якій вони перебувають, щонайменше ще на півроку.
З самого початку повномасштабної війни дослідження вказували на дуже високий рівень невизначеності серед біженців в намірах пересування. Люди постійно змінювали свої плани та наміри в залежності від новин з фронту, ситуації з безпекою в Україні, наявності необхідної допомоги в країнах перебування.
"Для біженців з України рівень невизначеності залишається високим, багато людей не бачать і не можуть будувати довгострокових планів, — прокоментував результати дослідження заступник регіонального координатора IMPACT в Україні Олівер Лоф. — Проте сьогодні ми бачимо, як фактори соціально-економічної вразливості та відсутність сталого житла в приймаючих країнах з часом можуть підштовхнути деяких біженців повернутися в Україну, навіть у райони, які вони вважають абсолютно небезпечними".
"Психологічний відрізок": час для ухвалення наступного рішення
Водночас неможливо не помітити, що переважна більшість мігрантів поки що не збираються в дорогу. Чи означають такі результати, що повернення біженців вже не залежить від закінчення війни і вони просто хочуть відтягнути це рішення якомога далі? Чи просто цей термін — півроку — означає, що українці не сподіваються, що війна закінчиться раніше?
На думку Марціна Колодзейчика, директора міжнародної рекрутації Міграційної платформи EWL, настрої українців за кордоном, а, відповідно, і плани повертатися або залишатися у країні прихистку, залежать від ситуації на фронті, а також від того, чи вдалося українцям влаштувати життя на новому місці. "Переважна більшість жінок, які з дітьми виїхали за кордон, найімовірніше залишатимуться й надалі у країнах прихистку. Для них безпека є ключовим фактором повернення. Наразі умови в Україні не є достатньо безпечними для цього. Хоча влітку рух між Україною і країнами ЄС напевно пожвавиться, оскільки під час канікул українські жінки з дітьми приїжджають додому на деякий час", — відзначив Марцін Колодзейчик у коментарі Фокусу.
Українцям потрібен час, аби переконатися, що в їхньому рідному місті безпечно та їм є, куди повертатися
За словами експерта, зважаючи на прогнози щодо активності військових дій в Україні найближчим часом, більшість українських біженців, які планують повернутися додому, залишаються в очікуванні результатів їхньої розв’язки.
"Відповідно вони ухвалюють рішення залишатися у країні прихистку щонайменше до року, як показують наші дослідження. Цей час потрібен, аби переконатися, що в їхньому рідному місті безпечно, є куди повертатися і вони можуть забезпечити собі потрібні умови для проживання, а також, наприклад, завершити справи з навчанням дітей тощо. Це скоріше і психологічний відрізок часу, і практичний, які дають собі біженці для ухвалення наступного рішення", — зазначив Марцін Колодзейчик.
Наміри 88% українських мігрантів не повертатися додому протягом 6 місяців говорят про те, що люди відтягують момент, коли їм доведеться повертатися, вважає президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник. Всі розуміють, що навіть якщо війна закінчиться сьогодні, завтра ми не повернемося у своє спокійне щасливе життя до 24 лютого 2022 року.
"Я повністю погоджуюсь з думкою, що кожен день перебування за кордоном зменшує вірогідність повернення українців додому, — зауважив експерт у коментарі Фокусу. — Якщо людина зараз заново будує своє життя, соціалізується, адаптується, їй є що втрачати. Інша справа, якщо людина від самого початку у Європі взяла на себе роль соціального утриманця. Ці люди повернуться додому одразу, як закінчаться бойові дії та країни перестануть виплачувати допомогу. Проте виникає цілком логічне питання: якщо вони роками не робили активних кроків там, чи будуть вони робити такі кроки в Україні?".
Прогнози експертів: дві третини не повернуться
Василь Воскобойник наголошує: головним фактором для повернення українських біженців додому є фактор безпеки. Саме з безпекою та закінченням бойових дій пов'язана переважна більшість планів повернення в Україну. Також в трійку факторів входять наявність роботи та житла. Останній критерій особливо важливий для тих, чиє житло було знищене, а також для тих, хто не мав свого житла в Україні.
В трійку факторів для повернення входять безпека, робота та житло
"Казати однозначно, чи змінилися останнім часом плани українців щодо повернення, наразі важко, бо все залежить від конкретних обставин, — каже експерт з міжнародного працевлаштування. — Наприклад, якщо жінка у країні перебування знайшла роботу, а її діти навчаються чи ходять у дитячий садочок, скоріш за все, вона вже не повернеться. Бо мова йде вже не про особисте життя, а про дітей, у яких з'явилася можливість отримати європейську освіту. А згодом це означає ще й доступ до європейського ринку праці, рівень оплати на якому ще буде довги роки вищий за рівень на вітчизняному ринку".
Прогнози Василя Воскобойника невтішні: на його думку після закінчення війни з-за кордону не повернуться 60-70% українських біженців. Ба більше: коли відкриються кордони, посилиться трудова міграція, чоловіки поїдуть до жінок та дітей.
"За прогнозами Мінекономіки ВВП України у 2032 році склади 262 млрд доларів. Для порівняння: польский ВВП у минулому році склав 700 млрд доларів і можна сміливо прогнозувати, що за вісім років обсяг польської економіки сягне 1 трлн доларів, — наводить цифри експерт. — Це говорить про те, що ще й за 8 років ВВП Польщі буде в 3-4 рази вище за ВВП України. Тож українці і надалі виїжджатимуть з України у пошуках кращого життя".
Всі ці сумні очікування означають, що вже зараз уряд має готувати нову міграційну стратегію нашої країни, підсумував експерт. Йдеться про створення гідних робочих місць, а також про нові програми активного залучення трудових мігрантів та талановитих фахівців з інших країн. Без цього відбудови не буде — на першому місці мають бути люди.