Країна без дітей: п'ять демографічних проблем України

За перше півріччя 2024 року в Україні померло втричі більше людей, ніж народилося. За перші шість місяців 2024-го в країні народилося 87 655 осіб, померло 250 872 особи, свідчать дані Мін’юсту. Обговорення української демографії останнім часом стало темою номер один. З відповіддю на питання "хто винний?" складнощів не виникає, залишається відповісти на питання "що робити?". Експерти кажуть, що проблем в демографії не одна та не дві, до того ж, в країні зламана статево-вікова структура. Але чи дійсно демографія має прямий зв'язок з економічними успіхами країн та чи можливо скорочення населення за певних умов зробити своєю перевагою? Відповіді на ці питання Фокус шукав разом з економістами.

Народжуваність та багатство країни: чи є тут зв'язок

На перший погляд здається, що якщо між народжуваністю та багатством країни і є зв'язок, то зворотний. Верхні рядки різних рейтингів народжуваності традиційно посідають найбідніші країни планети — Нігер, Чад, Сомалі, Конго, ПАР з коефіцієнтом народжуваності, тобто кількістю народжень на 1 жінку, 6 та більше. Натомість країни з найпотужнішими економіками світу знаходяться, за даними ОНН (2022 рік) у останній третини списку: США — на 133 місці зі 193 учасників рейтингу (коефіцієнт народжуваності 1,8), Китай — на 148-му (1,7), Німеччина — на 165-му (1,6).

"Висока народжуваність спостерігається не просто у бідних країнах, а в тих, де культурна складова передбачає велику кількість дітей у сім'ї. Це насамперед мусульманські країни, — зазначив у розмові з Фокусом виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. — Водночас культурні особливості більшості європейських країн сьогодні не передбачають багато дітей".

На кількість дітей у сім'ї впливають не лише історичні традиції, а й медичне забезпечення дитини, продовжує експерт. Наприклад, в африканських країнах народжуваність висока, але через значну дитячу смертність приріст населення низький. Натомість, скажімо, у мусульманських родинах біженців, які зараз живуть у європейських країнах на європейському медобслуговуванні, зараз по п'ять-шість дітей, тоді як у середньостатистичній європейській сім'ї — менше однієї дитини.

Демографічні проблеми України: п'ять в одному

В Україні демографічна яма поглиблюється не через низьку народжуваність, а через війну та міграцію населення, каже Олег Пендзин. Мільйони біженців — це насамперед жінки працездатного віку та діти, які завтра мають вийти на ринок праці. А ті, хто лишився в країні, просто не зможуть забезпечити необхідне наповнення бюджету. Працювати та відновлювати економіку справді нема кому — недарма останнім часом постійно кажуть, що вся надія на мігрантів з інших країн. Наприклад, населення ЄС зросло з 446,7 млн осіб з 1 січня 2022 року до 448,4 млн осіб на початок 2023 року. Цьому сприяла, звісно, і міграція з України після початку повномасштабної війни.

"Демографія – це не лише народжуваність, а й міграційні процеси, – погоджується аналітик Олексій Кущ. — В одних країнах великий відтік біженців компенсується високою народжуваністю, в інших, зокрема в Європі, низька народжуваність компенсується міграцією. Якщо економіка почувається настільки добре, що притягує освічених кваліфікованих мігрантів, жодних "ям" не виникає. Статистика свідчить, що за останні 30-40 років населення Франції, Німеччини, скандинавських країн, незважаючи на проблеми з народжуваністю, зросло на 15-20%. Та сама Польща також не може похвалитися високою народжуваністю, але вона долучила близько мільйона українців".

До того ж, каже експерт, з економічного погляду з мігрантами навіть простіше. Щоб мешканець країни став економічно активним та вийшов кваліфікованим фахівцем на ринок праці, країна має витратити сотні тисяч доларів на його освіту, охорону здоров'я тощо. У випадку з мігрантами держава отримує готових фахівців із знаннями та компетенціями.

За словами Олексія Куща, якщо говорити про сьогоднішні демографічні проблеми України, то їх не дві та не три. Швидше це п'ять в одному: низька народжуваність, висока смертність, довоєнна трудова міграція, потік воєнних біженців і прямі втрати на війні. Саме тому експерти вже говорять не про демографічні проблеми, а про демографічну катастрофу. Такими темпами населення України може через три покоління скоротитися до 10-15 млн осіб.

Крім того, на думку аналітика Юрія Богданова, у нас зламана статево-вікова структура. "Її травмували все ХХ століття, а у ХХІ-му це все нас наздогнало, — зазначає експерт. — Обвал народжуваності та зростання смертності у 90-х. Потім більш-менш стабілізація з 2005-го до 2012 року. З 2012-го народжуваність почала швидко падати, смертність — зростати, бо почало помирати "жіноче" покоління кінця 30-х і "чоловіче" покоління 50-х. З 2011 року до 2020-го померли майже 7 млн українців, а народилося — 4,5. За останні 4 роки коронавірус і війна тільки посилили ці тенденції".

Скорочення населення: чи можна обернути на користь

І все ж таки залишається питання: чи дійсно погіршення демографії негативно відображається на економічних успіхах країни та її ВВП? Адже є багаті та успішні країни з малою кількістю населення, можливо для України за певних умов зменшення громадян могло б стати навіть перевагою?

Теоретично, як мовиться у відомій приказці, менше народу — більше кисню. І не лише кисню, а й ресурсів на душу населення. Адже є велика різниця: ділити ресурси, що залишилися, на 40 мільйонів осіб або на 10-15 млн. До того ж, говорячи про те, що висока народжуваність — не така вже панацея від усіх неприємностей, багато хто згадує Китай, який, як відомо, обмежував народжуваність адміністративними способами.

"Насправді Китай давно змінив політику. Після того, як населення країни почало скорочуватися та старіти, Китай на державному рівні визнав, що обмеження народжуваності було помилкою, – зазначив у розмові з Фокусом Олексій Кущ. — Щодо подушового доходу, який зростає разом зі зменшенням чисельності населення, тут все не так просто, бо є чимало інших чинників".

За словами експерта, коли починають міркувати про добре життя країн з невеликим населенням, найчастіше наводять приклад Австралії (136 місце за рейтингом ООН, коефіцієнт народжуваності 1,6). Але, каже Олексій Кущ, по-перше, її населення потрохи зростає, а по-друге, це країна-континент. Австралія не має зовнішніх викликів та небезпек, не перебуває на шляху міграційних потоків. Дістатися туди складно, нападати – безглуздо.

"В Україні все навпаки: ми знаходимося в центрі Європи на перетині основних геополітичних осей та міграційних потоків, – каже аналітик. — У таких умовах країна з невеликою чисельністю населення просто не зможе існувати, бо стане або жертвою міграційного поглинання, або жертвою агресії".

Крім того, не варто забувати про те, що ХХІ століття – це вік зростання економіки через споживання, яке перебуває у прямій залежності від чисельності населення. Виходячи з цього показника приймаються навіть інвестиційні рішення: наприклад, зазначає Олексій Кущ, вважається, що промислові підприємства з кількістю працівників понад 100 тис. осіб будувати у країні з чисельністю населення менше 20 млн недоцільно. Тож наразі головне надбання будь-якої країни — це люди.

На думку експертів, правильна демографічна політика має вирішувати як короткострокові, так и довгострокові завдання. До короткострокових належать стабілізація ситуації та мінімізація наслідки війни. Довгостроково Україні потрібно заповнити "прогалини" в статево-віковій структурі населення, зокрема, як за рахунок повернення своїх біженців, так і за рахунок залучення мігрантів, стабілізувати кількість робочої сили та активно працювати над її якістю за рахунок інвестицій і розвитку освіти.