"Далеко не всі в США вірили в успіх українського спротиву": Ігнат про перші дні великої війни

Про те, як починалася ця війна, про битву за українське небо і героїв, які пожертвували життям за свободу України, про "Привида Києва", а також про сьогоднішні труднощі в роботі ППО, в інтерв'ю Фокусу зі спікером Повітряних сил ЗСУ Юрієм Ігнатом.

Найгірший день за ці 500 днів війни

Найгірший день — це перший день повномасштабного вторгнення. Усі розуміли, що щось назріває: або Росія захоче відрізати Донбас, або сухопутний коридор Криму, або почнуть агресію проти всієї України. На жаль, вони реалізували третій варіант. З цього, першого дня, почався найгірший період. Тривожні дні, тижні, швидкий потік інформації: російські війська рухаються на Україну, оточують Київ, наступають на інші області. На десятки кілометрів розтягувалися колони орків — одна колона була 80 км і вони рухалися з усіх напрямків. Дані розвідки поширювалися дуже страшними цифрами. Це здавалося якимось апокаліпсисом. Було справді тривожно. Але в той же час рішення нашими командувачами ухвалювалися холоднокровно і Повітряні сили України почали знищувати ворога — одна з перших хвиль позитивних моментів.

У перші дні знищували 7-8 літаків ворога на день

У перші дні війни, коли командувач Повітряних Сил дав мені інформацію для оприлюднення, що наші зенітники знищили за день 7 ворожих літаків, а наступної доби вже 8 літаків і вертольотів. Це ще й як надихало! Ми почали розповідати українцям про те, як важко, але все ж таки відбиваємо російську атаку і які потужні втрати вони несуть. Потім з'явилися підтверджуючі кадри, як наші пілоти зустрічали ворога вогнем; фото і відео битви за Київ — це все почало створювати більш-менш позитивну атмосферу, давати надію, підтримувати бойовий дух.

Але найбільш переломний момент: коли через півтора місяця жоден ворожий літак не наважувався залетіти на територію підконтрольну Україні. Так, вони літали над окупованими територіями, розуміючи що там безкарно можна бомбити — Ізюм, Маріуполь. Ми не могли їх нічим дістати, за цим було справді важко спостерігати, але водночас було натхнення — окупанта вигнали з повітряного простору над територією, яка підконтрольна українським силам оборони.

У той момент стало зрозуміло, що їх можна і потрібно знищувати. Це зрозуміли і наші партнери. Адже до того вони просто спостерігали. Далеко не всі у США вірили в український спротив, що українські війська не чинитимуть спротив, а частина населення зустріне окупантів з квітами, а не "коктейлями Молотова", а влада погодиться на ті реалії, які хочуть нав'язати росіяни. Але ми продемонстрували волю. І саме з цього і почалася підтримка партнерів. Тепер з їхньою підтримкою, всі прекрасно розуміють — Україна перемагає і переможе.

Як вдалося вберегти літаки

Зенітні ракетні війська з 2014 року проводили навчання на полігоні "Ягорлик" (наразі окупована Херсонська обл.). Там щоосені вони тренувалися збивати повітряні цілі, на кшталт Ту-143 "Рейс" — це старі радянські безпілотники, фактично копія ракет "Калібр" за характеристиками. Де-факто, саме ці тренування – єдина практика наших зенітників у відбитті атак крилами ракетами ворога. Так робили і наші пілоти — практикувалися збивати їх з повітря. Плюс до всього, в авіації Повітряних Сил відбувались льотно-тактичні тренування. Одне із навчальних завдань — вихід з-під ракетного удару із посадкою на оперативних аеродромах — у різний час доби і в складних погодних умовах. Крім цього, льотчики практикували посадку літака на автомобільних шляхах. В Україні є спеціальні ділянки доріг для посадки на них літаків, це нормальна практика для багатьох країн світу.

Такі тренування допомогли нашим пілотам більшу частину техніки вивести з-під удару в перші дні війни. Тренувались й інші роди Повітряних Сил — зенітні ракетні та радіотехнічні війська. Безумовно, удар росіян був масованим, і ми втратили якусь частину техніки — ворог намагався захопити контроль над небом, і, якби їм це вдалося, це призвело б до втрати країни. А цього не можна було допустити.

Потрібно віддати належне і органам військового управління, зокрема командувачу Повітряних Сил генерал-лейтенанту Миколі Олещуку. Тоді, в нових умовах обстановки, була побудована протиповітряна оборона країни, з того, що в нас було. З огляду на те, що частина техніки була пошкоджена і потрібен був час на її відновлення, час, щоб перегрупуватися, зайняти запасні позиції, організувати чергування на оперативних аеродромах і плюсом до всього організовувати ще й бойову роботу, злітати й атакувати ворога, відтісняти його від українських кордонів, — був дуже важкий час. Півтора місяці такої боротьби за українське небо, за Київ, Харків, Суми. Нашим захисникам вдалося зберегти небо.

Звідси і з'явилася легенда про "Привид Києва"

"Привид Києва" це збірний образ українських льотчиків, які відважно захищали небо. Наприклад, у боях за столицю брали участь пілоти з Івано-Франківська, Луцька та Миргорода. Зараз до "Привида Києва" належать пілоти 40-ї бригади тактичної авіації, навіть запатентували цей бренд. Я радий що посприяв появі цього образу, наші льотчики безперечно молодці.

12 російських літаків проти 2 українських

Ворог переважав і досі переважає нас по кількості авіаційної техніки десь у 5-6 разів. А якщо враховувати технології, то ми програємо по всіх параметрах. Але іншого виходу немає — треба воювати на тому що є! І наші пілоти це робили, відчайдушно і героїчно… Ось летить група літаків атакувати Київську або Житомирську область, назустріч їм злітає пара наших МіГ-29. Радянські МіГ-29 "сліпі" по відношенню до модернізованих російських літаків. Але вони летіли виконувати завдання. Спершу на радарах було 4 ворожі точки, в результаті їх виявилося аж 12! Основне завдання наших льотчиків — протидіяти ворогу, змусити маневрувати, відтіснити окупантів в зону ураження нашої ППО, а по можливості знищити власними авіаційними ракетами. Результат цього бою — 3:1 на нашу користь — із 12 літаків вдалося збити 3 винищувачі окупантів. На жаль, військовий льотчик Олександр Бринжала загинув у цьому бою, йому було присвоєно звання — Герой України, посмертно.

З якими сьогодні труднощами стикається ППО

У нас банально не достатня кількість засобів ППО. Україна одна з найбільших країн у Європі, закрити її повністю тим, що у нас є зараз, неможливо.

Ми отримали два дивізіони Patriot, два дивізіони IRIS-T, так само саме NASAMS — але це вкрай мало, щоб ефективно захищати таку територію як наша країна. Крім того, є ППО сухопутних військ. Gepard і Crotale — добре себе проявили. Але Gepard — зенітна самохідна установка із невеликим радіусом ураження. Якщо ціль летітиме понад 5 км, знищити її вона вже не зможе. Crotale озброєний зенітними ракетами, але також має невеликий радіус ураження. Те, що все це в нас є це добре, але цього замало.

У майбутньому на озброєнні України стоятимуть 4 основні комплекси: NASAMS, IRIS-T, Patriot і SAMP/T. Але, щоб переозброїти і замінити застарілий парк радянських ракетних систем, таких як "Бук М-1", "С-300", потрібно багато часу. Ось і ще одна складність у роботі ППО — в основному у нас на озброєнні старі системи і вкрай мало на цей час засобів проти балістичних ракет.

Важливість F-16 для України

Наші літаки Су-27 і МіГ-29 розробки 70-80 років. Їхнє обладнання — радари, і ракети, фактично не модернізувалися, і вони залишаються старими радянськими літаками. Тому ми й потребуємо сучасного літака F-16. Зараз наші пілоти роблять неможливе, знищуючи ворожі цілі із таким застарілим обладнанням.

Ми воюємо проти засобів повітряного нападу нового покоління застарілою зброєю. Так, ми збиваємо ворожі ракети та дрони-камікадзе зенітними ракетами, але ворог прокладає маршрут таким чином, щоб уникати зони ураження. Аби ефективніше перехоплювати ракети і БПЛА на будь-якій ділянці маршруту і напрямку, потрібен сучасні винищувачі, які злітатимуть з оперативних аеродромів у різних регіонах держави, перехоплюватимуть і знищуватимуть цілі.

Ми потребуємо F-16 і він стане частиною протиповітряної оборони держави, здійснюватиме винищувальне прикриття. F-16 допоможе відігнати російську авіацію від наших кордонів, він може завдавати високоточних ударів по наземних цілях, протидіяти російським кораблям, адже має на озброєнні ракети "Гарпун".

Росія прискорила виробництво ракет

Заступник голови Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України Олексій Громов уже повідомив, що Росія виготовляє приблизно 100 ракет на місяць. Йдеться про "Іскандер-М", "Іскандер-К", "Кинджали", "Калібри" і "Х-101". Згідно з нашими даними, росіяни атакують Україну приблизно тією ж кількістю, яку виробляють на місяць. Через дефіцит вони прискорили виробництво і часом навіть не встигають належним чином маркувати свої ракети. На одній із них, наприклад, маркування поставили просто фломастером. Таке швидке виробництво впливає і на якість снаряда. Ми знаємо, що ці високоточні ракети можуть вражати ціль із похибкою всього до 20 метрів, приклади наводити не буду. І з огляду на обстріл Львова і потрапляння снаряда на паркову зону, можна припустити, що з боєприпасами у РФ щось іде не так.

Чому ППО збивають ракети над містами

Звісно, суспільство задає багато питань, бо це безпосередньо стосується безпеки громадян. Люди мають право знати, чому, скажімо ворожі ракети збивають над містами, чому падають уламки. Ія щоразу інформую суспільство чому так, і що необхідно берегти себе та близьких. Повірте, ворожі цілі намагаються перехоплювати ще на підльоті до населених пунктів. Але з огляду на ту кількість засобів ППО, яку ми маємо, ми не можемо збільшити радіус прикриття міст та об’єктів, що дасть противнику додаткові шанси долати протиповітряну оборону. Із цього знову випливає важливість F-16 — вони можуть перехоплювати крилаті ракети або дрони будь де.

Нагадаємо, Фокус зібрав головні події та битви цієї війни, яка триває вже півтора року: від спроби захоплення Києва окупаційними військами РФ, до поставок ЗРК Patriot, танків Leopard 2 і підготовки до контрнаступу ЗСУ.