500 днів великої війни: які битви стали ключовими для України (фото)

8 липня минув 500-й день від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Фокус зібрав головні події та битви цієї війни, яка триває вже півтора року: від спроби захоплення Києва окупаційними військами РФ, до поставок ЗРК Patriot, танків Leopard 2 і підготовки до контрнаступу ЗСУ.

Київська битва

Збройне вторгнення Росії в Україну розпочалося 24 лютого 2022 року о 5 ранку за київським часом. Російські військові здійснили точкові ракетні удари по Києву та військових об'єктах навколо столиці, що змусило столицю розпочати підготовку до оборони. Частина населення спробувала покинути місто, тоді як чоловіки, що залишилися, записувалися в територіальну оборону й отримували зброю.

Того ж дня російські війська увійшли до Київської області з півночі і незабаром захопили контроль над Чорнобильською атомною електростанцією. Після масованого авіанальоту російські війська висадили десант у вантажному аеропорту "Антонов" (Гостомель), що розташований за 25 кілометрів від Києва. Згідно з даними Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень, російські війська планували захопити Київ протягом 72 годин. Їхня стратегія включала контроль основних маршрутів у місті, а потім повітряно-десантні війська повинні були захищати ключові зони. Але спроба оточити Київ провалилася, і російські війська були відкинуті від столиці.

Спроба оточити Київ не вдалася. Згідно з даними експертів, російські збройні сили були відкинуті від української столиці і перебували в процесі оточення. Після чергового раунду переговорів між Росією і Україною 29 березня, заступник міністра оборони РФ Олександр Фомін заявив про рішення істотно скоротити військову активність на напрямку Києва і Чернігівському напрямку. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу підтвердив, що Росія може припинити бойові дії в Києві та інших містах і зосередитися на Донбасі.

30 березня Міністерство оборони РФ заявило, що вони виконали всі поставлені завдання на напрямку Києва та Чернігова і зараз проводять планове перегрупування військ. Заяви цих дій були зустрінуті скептично владою України, США та деякими європейськими країнами. Однак за кілька днів ці дані підтвердилися: 1 квітня розпочався відступ російських військ, а 2 квітня Міністерство оборони України офіційно оголосило про повний відступ російських військ з усієї Київської області та повернення контролю над цією територією.

Харківська операція

У ніч на 24 лютого Харків і його область були приголомшені серією вибухів. Ворожі колони техніки перетнули український кордон, і повномасштабне вторгнення почалося. У перший день ворожі танки і БТР досягли окружної дороги Харкова, а місто піддалося обстрілу.

Однак українським захисникам вдалося зупинити наступ на містечко з мільйонним на той момент населенням. Російські військові окупували майже половину області, але Харків зумів утриматися. Мирні громадяни шукали притулок у метро, а тисячі людей були евакуйовані. Жителі Харківської області сподівалися на звільнення. 20 березня Збройні сили України витіснили противника з Гусарівки, села, яке контролювалося російськими спецпризначенцями.

На початку осені розпочався масштабний контрнаступ українських сил. Запеклі бої розгоралися неподалік окупованої Балаклії. За кілька днів українські бійці увійшли в місто, де їх радо зустрічали мирні жителі.

8 вересня стало офіційним Днем визволення Балаклії в цій війні, коли Росія заявила про відступ з області.

На території Харківської області солдати окупаційної армії вбили сотні мирних українців. Місця поховань було виявлено поблизу Ізюма та інших населених пунктів області.

Визволення Херсона

Унаслідок вторгнення в Україну 24 лютого, російські війська оточили місто Херсон наприкінці лютого й окупували його приблизно 2 березня 2022 року після жорстоких боїв у попередні дні.

У вересні 2022 року Росія оголосила про анексію Херсонської області, разом із трьома іншими областями, що викликало широкий осуд у світі.

Після знищення Україною логістичних шляхів окупантів, 9 листопада російський генерал Сергій Суровікін оголосив про відведення військ з Херсона і північного берега Дніпра, розуміючи, що російське угруповання не може забезпечуватися.

10 листопада з'явилося відео, на якому видно, як у Снігурівці майорить український прапор. Українські сили також відновили контроль над селом Киселівка, яке розташоване за 15 кілометрів на північний захід від Херсона. Того самого дня Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний заявив, що з 1 жовтня українські війська повернули під контроль 41 населений пункт під Херсоном.

За оцінками українських чиновників, до вечора 10 листопада половина російських військових була виведена через Дніпро. Рано вранці 11 листопада були помічені російські піхотинці, які переміщалися через понтонний міст на східний берег. Українські бронетехнічні засоби і колони наближалися до самого Херсона, проходячи повз міста i села, де їх зустрічали радісні обличчя, вигуки і прапори.

Поки російські війська відступали через Дніпро, українські війська просувалися далі в Херсонську область і прилеглі території. 11 листопада Збройні сили України успішно увійшли в місто Херсон, звільнивши його, а також правобережжя Херсонської області. Під час просування українських військ виникли побоювання, що російські сили можуть влаштувати пастку, тому ЗСУ рухалися з обережністю. Було виявлено міни і міни-пастки, що становлять небезпеку як для військових, так і для мирного населення. Українські військові розпочали роботу з їх знешкодження, але кілька людей дістали поранення, а один загинув. У той час як українські війська просувалися до міста, не було виявлено засідок, і спостерігачі описали відступ російських сил як "розгром".

Провал зимового наступу ЗС РФ

У другій половині січня 2023 року російські окупаційні війська розпочали новий масований наступ з метою взяття міста Вугледар. У цей період росіяни здійснили новий штурм Вугледара силами російських частин — 40-ї та 155-ї бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту РФ. Штурм вівся відразу з кількох напрямків. Під час цієї операції, вночі на 24 січня, було збито три російські ударні вертольоти Ка-52, які прикривали атаку росіян.

Протягом 29 і 30 січня російські війська продовжували наземні атаки на заході Донецької області. Українські війська успішно відбили російські атаки поблизу села Побєда (вздовж траси Т0524 Донецьк-Вугледар) та Вугледара.

Після тижневого штурму російські війська просунулися до Вугледара на відстань до 2 км, з подальшою метою оточення міста. Українські війська, які наполегливо оборонялися під Вугледаром протягом тижня, завдали важких втрат окупантам.

9 лютого Сили оборони України розгромили численну штурмову бронегрупу російських військ, включно з танками, бойовими машинами піхоти, бронетранспортерами та інженерними машинами розгородження. У цій битві брала участь 72-га окрема механізована бригада, 55-та окрема артилерійська бригада і 35-та окрема бригада морської піхоти Збройних Сил України.

За тиждень боїв російські війська втратили близько 130 одиниць техніки, зокрема 36 одиниць танків.

З квітня 2022 року Вугледар став одним із вузлів оборони української армії на півдні Донецької області. Для України місто Вугледар є важливим плацдармом для наступу на Волноваху і Маріуполь, а також для чинення тиску на окупований Донецьк.

Неподалік Вугледара проходить ділянка залізниці Волноваха-Донецьк, яка має стратегічне значення. Однак ця ділянка залізниці була частково зруйнована і перетинала лінію розмежування з 2014 по 2022 роки.

Битва за Бахмут

Битва за місто Бахмут, невеликий населений пункт на Донеччині, стала найтривалішою і найкровопролитнішою битвою під час поточної війни. Найманці ПВК "Вагнер" зазнали величезних втрат у спробі прорвати оборону українських сил. На саміті G7 у Хіросімі президент США Джо Байден заявив, що ці втрати становлять близько ста тисяч осіб. Українська армія також зазнала значних втрат у цій битві, і обидві сторони продовжують платити високу ціну. Незважаючи на це, битва все ще триває, хоча багато військових експертів прогнозують швидке взяття Бахмута Силами оборони України.

У травні 2022 року російські сили, які вже окупували південні регіони України і невдало атакували Київ, переключили свої зусилля на схід, з метою захоплення територій у Луганській і Донецькій областях. На той час російські війська перебували досить далеко від Бахмута, оскільки лінія фронту проходила на схід. Однак у травні вони змогли захопити місто Попасну в Луганській області. Захоплення цього міста, розташованого на пагорбі за 30 кілометрів на схід від Бахмута, дало змогу російським військам зайняти вигідні позиції для обстрілу великих міст Донбасу: Лисичанська на півночі та Сєвєродонецька, а також самого Бахмута на заході. Після відступу українських сил із Попасної, Бахмут почав піддаватися масованим артилерійським обстрілам.

На початку липня українські Збройні Сили (ЗСУ) були змушені покинути місто Лисичанськ. Захоплення цього важливого плацдарму дало змогу російським військам перетнути кордон Луганської та Донецької областей і розпочати широкомасштабний наступ, який охоплював міста Сіверськ, Соледар і, зрештою, Бахмут. Українським силам вдалося зупинити противника під містом Сіверськ, однак російські війська просунулися далі на південь у Донецькій області.

У Соледарі до серпня вони зайняли східні околиці міста, хоча надалі наступ сповільнився, а в Бахмуті вони підійшли до міських околиць. На початку серпня російські війська почали штурмувати українські позиції на півдні та південному сході міста. Незважаючи на деякі початкові успіхи, до кінця серпня російські сили так і не змогли просунутися далі навколишніми Бахмут селищами.

Згодом битва за Бахмут перейшла у фазу позиційних боїв з усталеним фронтом і регулярними артилерійськими перестрілками. У цей період однією з основних сил російських військ у Бахмуті стали найманці з приватної військової компанії "Вагнер".

20 травня Євген Пригожин повідомив про повний контроль над Бахмутом і оголосив про плани вивести найманців із міста. Утім, в українському командуванні цю інформацію не підтвердили. Згідно з повідомленнями заступниці міністра оборони Ганни Маляр, українські захисники досі контролюють приватний сектор у Бахмуті. При цьому бійці ЗСУ просуваються з флангів і займають висоти в передмісті міста, що незабаром може призвести до його деокупації.

Постачання західної зброї та анонс контрнаступу України

Починаючи з березня 2023 року Україна почала отримувати обіцяну військову техніку, на яку так чекали українські захисники для деокупації територій, захоплених Росією.

На початку червня західні ЗМІ опублікували цілий вал новин про те, що довгоочікуваний контрнаступ ЗСУ почався. Однак 8 червня в Генеральному штабі ЗСУ спростували цю інформацію. Варто зазначити, що донині немає офіційних заяв про початок контрнаступу. А судячи із заяв бійців на фронті, зараз триває підготовка і розвідка бою на різних напрямках, включно із Запорізькою областю.

Трохи пізніше, 15 червня, радник глави Офісу президента Михайло Подоляк зазначив, що контрнаступ ще не почався, а дії Сил оборони можна охарактеризувати як "тестування" на лінії фронту.

Однак уже 21 червня президент України Володимир Зеленський заявив, що на фронті заміновано близько 200 тисяч квадратних кілометрів, тому контрнаступ ЗСУ не вдається реалізувати в короткі терміни.

Важливо

Як Україна воюватиме далі. Декілька наступних поколінь житимуть за правилами, сформованими війною