Як Україна воюватиме далі. Декілька наступних поколінь житимуть за правилами, сформованими війною

У межах започаткованої Президентом України дискусії щодо Української Доктрини хочу запропонувати декілька тез стосовно майбутнього нашої оборони.

Перше. Глобальність української безпеки, на чому акцентував президент Володимир Зеленський у зверненні до Парламенту, — це вимірювальна і наочна категорія.

Наступні кілька поколінь світ житиме за правилами, які будуть сформовані за підсумками російського нападу на Україну.

Кремль перетворив на зброю все, на що мав вплив: енергоресурси, їжу, потоки мігрантів, медіа, кіберпростір, доступ до міжнародних організацій, ланцюги постачання стратегічної сировини, атомну генерацію тощо.

Ядерний шантаж, порушення норм щодо нерозповсюдження ядерної зброї, рукотворні екологічні лиха, провокування глобальної продовольчої кризи, підрив вільного судноплавства та ідеї територіальної цілісності як такої — ці ризики точно не локальні і, навіть, не регіональні. Вони зрозумілі не тільки у Європі і не тільки країнам Заходу.

У форматі Рамштайн — 50 країн з усіх континентів. На головному безпековому форумі в Азійсько-Тихоокеанському регіоні "Шангрі Ла", що відбувся на початку червня у Сінгапурі, тема України була у фокусі, я проводив там дуже інтенсивні та змістовні перемовини.

Стратегічна відповідь на зазначені виклики неодмінно матиме глобальний характер і глобальні наслідки. Спроби "заморозити" війну чи спотворити процес досягнення справедливого миру пропозиціями локальних рішень, на кшталт територіальних поступок, завідомо хибні і неприйнятні.

Друге. Складовою стратегічної відповіді буде визначення нового місця і ролі України у системі регіональної та глобальної безпеки.

Спрощено, бажана траєкторія до нового оборонного статусу виглядає так:

1. Гарантії на період до вступу в НАТО;
2. Вступ в НАТО де-юре;
3. Внутрішні перетворення із врахуванням досвіду війни в період до і після вступу для набуття необхідних оборонних спроможностей.

Запуск цих перетворень — це практичне завдання, яке ми частково маємо вирішити навіть під час активної фази війни.

Після того, як у травні партнери ухвалили рішення щодо створення "авіаційної коаліції", на політичному рівні було закрито мій "лист до Санти" стосовно зброї. Тепер на перший план виходить новий блок військово-політичних завдань: створення у діалозі з партнерами Future Force Concept для Сил оборони України, нашого бачення української "армії майбутнього".

Третє. Формування та втілення цього бачення — це двосторонній шлях.

Україна здатна бути щитом Європи на сході. Ми вже виконуємо місію, заради якої виникло НАТО.

Водночас за останні півтора роки Україна отримала прямої та непрямої оборонної допомоги у розмірі, який більше сумарних витрат державного бюджету на оборону з часу відновлення Незалежності у 1991 році.

Без зовнішньої допомоги ми не будемо здатні здійснити швидке переозброєння та набути спроможностей в оптимальний термін.

Опора на власні ресурси з мультиплікатором у вигляді міжнародної підтримки — це найкращий шлях.

Партнери, вочевидь, не будуть інвестувати в модель, яка, з одного боку, істотно відрізняється від принципів і стандартів НАТО. А з іншого — конфліктує з їхніми інтересами у військово-технічній та економічній сфері.

Це визначає загальну межу нашого руху.

Приборкання невизначеності

Підготовку до формування абрису "армії майбутнього" ми почали ще рік тому — у червні 2022 року я підписав наказ щодо проведення огляду спроможностей Збройних Сил України.

Оцінка спроможностей — тобто балансу викликів та реальної здатності відповісти на них — є засадничим елементом оборонного планування за принципами НАТО.

Огляд завершено. На підставі аналізу цього матеріалу, а також комплексної оцінки досвіду війни, Міністерство оборони підготувало концепцію трансформації сектору оборони України. На початку червня я передав цей документ на розгляд прем’єр-міністру України Денису Шмигалю.

Значна частина необхідних рішень має міжвідомчий характер, потребує змін до законодавства і стосується компетенції Мінстратегпрому, Мінветеранів, МОН, Мінмолодьспорту, МОЗ, Мінфіну, Мінекономіки тощо. Забезпечення міжвідомчої синергії зі старту — це запорука успіху. Голова Уряду приділяє цьому особливу увагу.

5 липня під головуванням прем’єр-міністра Дениса Шмигаля було проведено нараду щодо впровадження програми реформ сектору безпеки та оборони "Український щит", під час якої колегам було представлено бачення Міноборони стосовно необхідних трансформацій. Після узгодження з колегами наші спільні пропозиції стануть частиною дискусії щодо Української Доктрини, ініційованої Президентом України Володимиром Зеленським.

Ворог довів, що оборона — це не витрати, а інвестиції. Спроможна оборона буде генерувати ресурси. Скажімо, посилення Військово-Морських Сил — це гарантія безпечного судноплавства в Чорному та Азовському морях, це наші доходи від торгівлі. Неспроможна оборона — запобіжник від будь-якого відновлення, надійна гарантія збереження руїн. Маємо доводити усвідомлення цих зв’язків у рішеннях.

Комплекс оборонних спроможностей будується навколо трьох головних "китів" — людей, "зброї" (ОВТ) в широкому розумінні та фінансового ресурсу.

Кожен з цих "китів" має свій крок планування. Зброя і фінансові цикли — це роки, людський ресурс — це як мінімум покоління.

Ми розпочинаємо планування та дизайн оборонних трансформацій в умовах високого ступеню невизначеності.

Ми знаємо, що війна закінчиться нашою перемогою, але не знаємо, коли точно. Це, наприклад, заважає розпочати системну оптимізацію "зоопарку" зброї, якою ми даємо відсіч окупантам. Адже нам потрібна уся можлива зброя, більше і швидше.

Ми не знаємо, коли точно буде ухвалено рішення партнерів щодо повної інтеграції нашої держави у євроатлантичний простір. А це принципово.

Реформування Сил оборони України як майбутньої частини колективної оборони — це одне. Це узгоджений з партнерами функціонал, спроможності, заплановані ресурси, доступ до інформації та технологій тощо.

Формування спроможностей для оборони самотужки з частковою зовнішньою підтримкою — це інше.

Саме тому зараз один з головних моїх запитів до партнерів — потрібно якомога швидше ухвалити рішення щодо вступу України в НАТО. Тоді і нам, і їм буде простіше здійснювати довгострокове оборонне планування.

Або, якщо такого рішення ми не очікуємо найближчим часом, необхідно включати потреби України до оборонного планування партнерів на двох(багато)сторонній основі.

Враховуючи високий ступінь невизначеності, нам потрібна гнучка матриця оборонних трансформацій, яка б давала змогу уточнювати чи масштабувати кроки по мірі руху.

Дерадянізація оборонного планування

Більш формалізований опис нашої логіки буде оприлюднено на сайті АрміяІнформ.

Головний принцип — ми повинні реалістично оцінювати ситуацію, без гасел, здійснюючи розумну мілітаризацію. Будь-які ілюзії чи самообман матимуть надзвичайно високу ціну.

Півтора роки тому багато хто вважав, що напад Росії на Україну — це битва великої радянської армії з маленькою радянською армією. Виявилося, що наша армія значною мірою змінилася. На жаль, цього не можна сказати про державну систему забезпечення оборони.

Тут навпаки: великій (пост)радянській системі у Росії протистоїть значно менша, але подібна (пост)радянська система в Україні. Не врахований величезний масив політичних, соціальних та економічних змін.

Так, персональний військовий облік досі прив’язаний до місця роботи або навчання. Тобто, ФОПи, самозайняті та безробітні де-факто випадають.

Система "мобілізаційних завдань" на рівні галузей та територій збудована для командно-адміністративної системи управління державою та народним господарством. У ринкових умовах, умовах децентралізації з дієвим місцевим самоврядуванням вона дає збої та/або створює ґрунт для зловживань.

Потрібно змінити підходи до військового обліку, створення і підтримки резерву та мобілізації ресурсів (людських, матеріальних, фінансових) та багатьох інших компонентів, які не стосуються військового мистецтва, але прямо впливають на спроможності оборони.

Принцип подолання проблем якості за рахунок кількості має бути відкинутий. В умовах браку ресурсів він самовбивчий.

Приклад: Резерв

Людський вимір української оборони майбутнього — це професійна армія з прозорою логікою військової кар’єри та високим рівнем соціального захисту, яка спирається на підготовлений резерв, сформований з усіх військовозобов’язаних чоловіків та з залученням жінок на добровільних засадах (крім тих категорій жінок, які є військовозобов’язаними).

Водночас твердження "в Україні 7 млн військовозобов’язаних" нам нічого не дає, якщо ми не можемо структурувати цю цифру та ефективно залучати людей.

Облік військовозобов’язаних має бути повністю переведений в цифру, ми активно над цим працюємо. Одночасно функція обліку має бути відокремлена від функції підготовки резерву.

Строкова служба буде скасована і замінена курсом інтенсивної базової військової підготовки для військовозобов’язаних .

Після базової підготовки потрібні окремі треки підготовки для різних груп військовозобов’язаних, спрямовані на забезпечення реального, а не формального резерву.

Нам потрібен:

• бойовий резерв, до якого увійдуть особи з бойовим досвідом, здатні швидко поповнити конкретні військові частини;
• територіальний резерв — для частин територіальної оборони;
• оперативний резерв — це військовозобов’язані, які проходили службу, але, як правило, не мають бойового досвіду; вони створять запас міцності для оперативних командувань;
• мобілізаційний резерв — це особи, які пройшли базову військову підготовку;
• обліковий резерв — особи без базової підготовки, тощо.

Ефективна робота з резервами неможлива без ефективної "політики героїв", яку Президент визначив одним із пріоритетів. Це один з прикладів, де потрібна міжвідомча синергія. І де справедливість має стати наріжним каменем.

Функцію військового обліку треба вилучити з завдань Генштабу та Командування Сухопутних військ і створити у системі Міноборони окрему агенцію. Паралельно забезпечити умови підготовки та підтримання готовності відповідного резерву на рівні частин, оперативних командувань тощо.

Треба максимально залучати і нарощувати потенціал добровільної участі громадян в заходах оборони, вдосконалюючи систему мотивації. Починаючи від інструментів легалізації обігу зброї.

Так само потрібно ухвалити рішення щодо цивільного резерву.

Під час активної фази війни ми бачимо, яка кількість людей, зокрема, мобілізованих, безпосередньо бере участь у бойових діях. Значна частина "мільйона під багнетом" виконує суто цивільні функції. Нераціонально робити цих людей "військовими" до кінця особливого періоду. Має бути інший підхід.

Коли ми покажемо суспільству, що максимально раціонально і справедливо залучаємо людей до оборони, готуємо їх, зменшиться обсяг негативних явищ. Адже частина тих, хто тікає від обов’язку захищати країну, ховається від армії, насамперед рятується від невизначеності, несправедливості та зловживань.

Нова нормативна база

Ми вже розуміємо, що потрібні зміни у 14 профільних законах, більшість з яких є системоутворюючими, а також десятках інших законів та нормативних актів.

Весь комплекс забезпечення потреб оборони та структуру Сил оборони потрібно привести у відповідність до політичних і соціально-економічних реалій та викликів.

Зокрема, на законодавчому рівні має бути переглянута система мобілізації для органів влади, місцевого самоврядування, підприємств, організацій та установ. "Мобілізаційні завдання" у нинішньому вигляді мають бути скасовані.

Змістовний компонент роботи з людьми також має бути приведений до здорового глузду і реальних потреб.

Система підготовки військовозобов’язаних та резервістів має бути синхронізована з "освітньо-життєвим" ритмом громадян. Людина має розуміти, які є можливості в останніх класах школи, під час отримання професійної чи вищої освіти, під час трудової/підприємницької діяльності.

Професійна військова освіта і управління військовою кар’єрою мають бути збудовані відповідно до принципів і стандартів НАТО для забезпечення взаємосумісності. Водночас зміст цієї освіти буде коригуватися бойовим досвідом — це наша перевага.

Ми цю роботу вже почали: 30 грудня 2022 року Уряд затвердив розроблену Міноборони "Концепцію трансформації системи військової освіти", яка стосується усіх компонентів Сил оборони. За 10 років наша багаторівнева військова освіта і за формою, і змістом буде інтегрована до європейського військово-освітнього простору.

Окремий блок — військово-патріотичне виховання. Наразі існує два закони і базовий Указ Президента, які регулюють цю сферу, але конфліктують між собою.

Так, закон "Про основи національного спротиву" визначає військово-патріотичне виховання окремим завданням підготовки громадян до нацспротиву, за що відповідає Міноборони. А в законі "Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності" інший підхід, головним ЦОВВ в реалізації якого є Міномолодьспорт, тощо.

Є плутанина в термінах, функціях, відповідальних структурах. Потрібна гармонізація і чіткий розподіл завдань, які наразі розмиті між 6 міністерствами.

Зброя для економічної перемоги

Український ОПК зараз не здатен задовольнити потреби сил оборони в ОВТ, але має величезний потенціал. І те, і те — правда.

Високоприбутковий український ОПК має стати одним з локомотивів досягнення мети "ВВП — $1 трлн".

Свою позицію я неодноразово заявляв — самодостатність у забезпеченні ОВТ є складовою реального суверенітету. Маємо самі виробляти все, що здатні.

У нас є перевага — досвід бойового застосування зброї. З нами готові розвивати партнерство потужні виробники. Маємо скористатися цією нагодою.

Для цього Україні потрібна нова стратегія розвитку ОПК, яка повинна враховувати світові тренди та економічні чинники, що впливають на створення вартості. Необхідно відмовитись від радянської моделі, запрограмованої на збитковість і споживання ресурсів.

Український ОПК має стати одним з драйверів економіки. Це означає — бути спроможним грати за світовими правилами на глобальному ринку, генерувати прибуток. Наш шлях — не ізоляція, а кооперація.

Для швидкого руху потрібен єдиний центр формування та реалізації політики у цій сфері, з дуже гнучкими інструментами підтримки R&D, розвитку виробничих потужностей тощо.

Потрібні зміни у системі закупівель в частині синхронізації з бюджетним плануванням та відмови від затвердження планів оборонних закупок з розмитою відповідальністю та відсутністю програмного методу планування.

Ми вже їх готуємо — Міноборони ініціювало нову програму підтримки з боку НАТО (огляд оборонних закупівель), яку буде втілено спільно з NSPA.

Підсумок трансформацій

Мета — забезпечити спроможності захистити країну від будь-яких можливих загроз.

Підходи до обліку, резерву, мобілізації, військово-патріотичного виховання, військової освіти, ОПК та низка інших напрямків — це кристалічна основа, яка допомагає рухатись в умовах невизначеності, збільшуючи деталізацію.

Оцінка спроможностей по закінченні війни та у контексті безпекових домовленостей підкажуть детальну структуру Сил оборони.

Час покаже: після перемоги + 5 років нам потрібен мобілізаційний резерв 500 тис. чи 2 млн? Бо рішення щодо колективної оборони чи доповнення цивільним резервом впливатимуть на ці показники. Головне — розуміти мету і бути спроможним за потреби масштабувати процеси на усіх військовозобов’язаних. Кожен крок — це ресурси.

Ми побачимо, як світ відреагує на вплив дронів, зокрема — номінально цивільних. Україна може стати одним з головних джерел рішень у цьому сегменті для Європи та інших ринків. Це відкриє нам двері кооперації, які зараз зачинені.

Наші захисники і захисниці кожен день наближають перемогу і змінюють світ.

Маємо бути готові до наслідків першими.

Джерело