Боротьба за українізацію: чому в Раді перейменовують міста без урахування думки на місцях

Парламентський комітет з організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування ухвалив рішення про перейменування п'яти міст і 104 сіл і селищ. Серед них:

• Червоноград (Львівська область) — його пропонують перейменувати на Шептицький;
• Южне (Одеська область) — Порт-Аненталь;
• Павлоград (Дніпропетровська область) — Матвіїв;
• Синельникове (Дніпропетровська область) — Ріднопілля;
• Бровари (Київська область) — Броварі.

За словами народного депутата Романа Лозинського, деяким населеним пунктам повернуть правильне історичне написання. Наприклад, Броварам. Іншим — історичну назву. Наприклад, Южне перейменують на місто Порт-Аненталь.

А Червоноград стане містом Шептицьким на честь митрополита Андрея Шептицького, оскільки історична назва Кристинопіль (з 1692 по 1951 рік) не набрала достатньо голосів.

За перейменування зазначених міст, сіл і селищ народні депутати голосуватимуть на сесії ВР.

Деколонізація у справі

Наприкінці 2023 — на початку 2024 року в Дніпропетровській області активно обговорювали необхідність перейменувати місто Павлоград. Український інститут національної пам'яті встановив, що назва підпадає під дію законодавства про деколонізацію і пов'язана із сином російської імператриці Катерини II Павлом I. Місцева влада з такою позицією була не згодна і вимагала надати докази. На думку чиновників, назва міста пов'язана не з сином імператриці, а Апостолом Павлом.

"Офіційно статус міста і свою, незмінну за всю історію назву Павлоград отримав 1784 року. За всіма наявними історичними та офіційними документами про присвоєння місту назви "Павлоград" немає жодної згадки про те, що місто названо на честь Павла, сина Катерини II. Крім того, історики стверджують, що в Російській імперії населені пункти не називалися іменами царських осіб, які на той час були живі. У ті часи була тенденція називати населені пункти на честь небесних покровителів. Суспільство того часу було тісно пов'язане з церквою і християнською вірою, тож теорія назви Павлограда на честь Апостола Павла цілком імовірна. Виходячи з вищезазначеного, на нашу думку, назва міста Павлоград не підпадає під дію Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімії", — наголошували в місцевій раді та просили народних депутатів не перейменовувати місто.

Наприкінці січня під час чергової міської сесії Павлоградської міськради народний депутат Роман Каптєлов заявив, що перейменування міста все-таки "не на часі". Тим паче що проти виступає громада. За результатами онлайн-опитування, в якому взяли участь 10 тисяч містян — близько 10% від усього населення Павлограда, більшість проголосували проти перейменування міста. Тому, як зазначав Каптєлов, Павлоград залишиться Павлоградом.

Попри це, у березні 2024 року профільний комітет Верховної Ради ухвалив рішення про перейменування Павлограда на Матвіїв. Ймовірно, на честь Матвія Хижняка, якого вважають засновником міста. Хоча на думку експертів, доказів цьому немає.

Схожа історія сталася з містом Червоноградом у Львівській області. У листопаді 2023 року городяни проголосували за те, щоб залишити стару назву. В онлайн-опитуванні взяли участь 2823 городянина — загалом у Червонограді проживає понад 90 тисяч осіб. 45,8% учасників обрали назву Червоноград. На другому місці був варіант Кристинопіль [історична назва міста з 1692 по 1951 роки] — за нього проголосували 38,5%. За назву на честь митрополита Андрея Шептицького проголосували тільки 100 осіб.

Однак у профільному комітеті Верховної Ради обрали саме цей варіант.

У бесіді з Фокусом голова підкомітету Верховної Ради з деколонізації, нардеп Роман Лозинський зазначає, що закон "Про засудження і заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізації топонімії" народні депутати ухвалили в березні 2023 року. На підставі цього документа Український інститут національної пам'яті та Нацкомісія зі стандартів державної мови провели експертизу і підготували список міст, сіл і селищ України, які потребують перейменування, оскільки їхні назви пов'язані з Російською імперією.

"Місцева влада мала пів року, щоб провести громадські слухання та ухвалити рішення — або повернути історичну назву міст і сіл, або — запропонувати нову. [За законом залишити наявну назву населеного пункту, яка пов'язана із символікою російської імперської політики, не можна]. У більшості випадків села і селища скористалися цим правом. Але міста — ні. Тому що це не дуже популярне рішення. Так сталося з Червоноградом. Але в нас 10 років триває декомунізація і рік — деколонізація. Ті, хто вважають, що Російська імперія змінила назви українських міст, змусила говорити всіх російською, і це окей — це не позиція. У місцевої влади було право [самим перейменувати міста]. Хто не скористався — нехай замовкнуть", — вважає народний депутат.

За словами Лозинського, Червонограду хотіли повернути історичну назву Кристинопіль, але під час голосування в профільному комітеті ВР не вистачило голосів. Тоді нардепи запропонували перейменувати місто на честь митрополита Андрея Шептицького, у якого, за словами політика, тісний зв'язок із Червоноградом.

Нардеп вважає, що говорити про те, що під час війни займатися перейменуванням міст і сіл "не на часі" — означає підтримувати російські наративи.

"Ми 33 роки Незалежності позбуваємося імперської та радянської спадщини. Ми зараз очищаємо країну. Раніше казали, давайте не будемо цього робити, а то Путін нападе, а нам дорогу треба відремонтувати, підвищити пенсії, податки знизити. А потім уже перейменовувати. Але що робить Росія в перший день, коли окупує наші території? Змінює назви вулиць, міст і сіл. Чи має це значення? Величезне", — додає нардеп.

Посилити децентралізацію

Політичні експерти в розмові з Фокусом зазначають, що декомунізацію і деколонізацію українських міст, сіл і селищ потрібно було проводити ще 1991 року. Але українська влада довгі роки вирішувала питання культурно-національної та політичної ідентичності.

"Війна — це найоптимальніший час, щоб подолати опір тих громадян, які через консервативні цінності та звички не здатні прийняти нове. Але з точки зору майбутнього, демонтаж тоталітарної лексики з назв міст і сіл — розумне рішення", — каже Фокусу політолог Олег Постернак.

Це чутливе питання можна було б повністю передати у відання місцевої влади. Однак перейменування міст і сіл передбачає певне навантаження на бюджет. Що часом стає одним з аргументів, чому на місцях не поспішають за всяку ціну змінювати усталені назви. Крім того, щоб передати можливість ухвалювати остаточне рішення про перейменування міст і сіл місцевій владі, немає законодавчої бази. Політолог Ігор Рейтерович нагадує, що закон про місцевий референдум, який міг би посилити децентралізацію, планували ухвалити ще до повномасштабного вторгнення, але не встигли.

"Ухвалювати рішення про перейменування міст і сіл, без врахування позиції місцевої влади, можливо тільки у двох випадках — якщо на місцях категорично не хочуть міняти стару назву, що пов'язана з Російською Імперією чи СРСР, і не можуть навести адекватні аргументи. Або якщо громада розділена і не може прийняти рішення самостійно. В інших випадках ігнорувати позицію на місцях необачно. У нас уже були прецеденти, коли ухвалювали рішення без урахування думки громади і перейменування йшло зі скрипом", — зазначає Рейтерович.

Фокус раніше писав, що Львівська область стала першою в Україні областю, яка завершила процес декомунізації. Наприкінці січня в Лопатинській громаді демонтували останній радянський пам'ятник. Загалом за 2023 рік у Львівській області демонтували 312 радянських пам'ятників.

Також Фокус розповідав, що Нацкомісія зі стандартів державної мови в червні 2023 року рекомендувала змінити назву міста Запоріжжя, а також села Красне на Львівщині, яке іменують так ще з XV століття і яке ніяк не пов'язане з Російською імперією.