Без зарплат, відпусток і лікарняних. Як засуджені служитимуть у ЗСУ та наскільки це справедливо
Третій рік великої війни змушує ухвалювати непопулярні рішення. Влада визнає — для перемоги потрібно збирати всі сили. У в'язницях і СІЗО на початок березня 2024 року відбували покарання близько 45 тисяч осіб, імовірно, більшість із них надалі стануть військовими. Фокус розбирався, до чого призведе такий неоднозначний крок і чи підвищиться ефективність ЗСУ.
У Верховній Раді вирішили поповнити лави Збройних сил України ув'язненими. Ухвалений у першому читанні законопроєкт №11079 передбачає низку привілеїв для ув'язнених, які вирішили стати військовими, сказала 17 квітня голова партії "Слуга народу", народний депутат Олена Шуляк.
Мін'юст України зазначає, що в разі ухвалення документа тисячі арештантів приєднаються до лав ЗСУ. Їх долучать не лише до бойових дій, а й до іншої важливої роботи для армії. Станом на 1 березня 2024 року в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України утримували 44 621 особу. Наразі тих, хто відбуває покарання, не можна мобілізувати ні добровільно, ні за повісткою.
Законопроєкт про мобілізацію засуджених розробляли разом із Генштабом, Міністерством оборони та Міністерством юстиції. Примітно, що колишній головнокомандувач Валерій Залужний виступав проти поповнення ЗСУ ув'язненими та судимими.
"Він каже: армія це що, для поганих людей? Це не так. Але він також сказав: мені потрібні люди, росіяни вже призвали 400 тисяч і на червень готують ще кілька сотень тисяч, до 400 тис. З ким мені воювати? Або ви йдіть воюйте, якщо не забезпечите", — цитував ексголовкома співрозмовник видання NV.
Очевидно, позиція нового головнокомандувача Олександра Сирського щодо мобілізації тих, хто сидить у в'язницях, змінилася.
Без зарплати та відпусток: які умови служби у ЗСУ пропонують арештантам?
Згідно з попередньою редакцією документа, засудженому не так просто потрапити на фронт: особистої згоди недостатньо, багато що залежить від рішення командирів частин. Також належить пройти медичні обстеження фізичного і психічного стану. Якщо всі зазначені етапи пройдено, суд розгляне можливість дострокового звільнення для підписання контракту із ЗСУ.
На окрему увагу заслуговує пункт про службу в'язнів у спеціальних підрозділах. Що мається на увазі, влада не уточнює. Голова Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас каже, що поправки щодо законопроєкту, включно з поясненнями щодо спецзагонів, подаються до 23 квітня 2024 року.
"Поки подача правок не закінчиться, докладних коментарів не буде. Подивимося на позиції інших фракцій і груп. Можу сказати, що ідею (щоб ув'язнені служили в ЗСУ, — ред.) я підтримую", — коротко відповів депутат на запитання Фокусу.
Ув'язненим обіцяють не лише рядові, а й сержантські та офіцерські посади залежно від рівня військового вишколу. Держава змушена ухвалювати непопулярні рішення, зосереджуючи всі сили для перемоги над агресором, пояснювала Шуляк.
Мотиваційні механізми доволі слабкі: засудженим не надається зарплата і щорічна відпустка, але їм гарантують лікування в разі поранень. Опитані Фокусом правозахисники бачать низку дискримінаційних заходів у депутатській ініціативі. Голова організації "Захист ув'язнених України" Олег Цвілий вважає практику створення спецзагонів методом часів СРСР.
"Як це розуміти? Ми ж демократична, а не радянська держава, але хочемо в армії влаштовувати загородзагони? Ми говоримо про засуджених, але насамперед вони люди і гнати їх на забій — явно за межею", — коментує він.
Переймаємо досвід ПВК Вагнер? Чи вийдуть із в'язнів хороші офіцери
Бойову ефективність за рахунок "м'ясних штурмів" демонструвала російська ПВК "Вагнер". Ув'язненим не можна було відступати. Для України такі жорсткі методи ведення війни не прийнятні. Ідея спокутування скоєних злочинів кров'ю на фронті — аморальна, підкреслює Цвілий.
"Треба відрізнятися від росіян. Захист батьківщини має відбуватися за іншою кваліфікацією. Про мотивації в законопроєкті №11079 жодного слова, навіть фінансові виплати та списання тюремних термінів не передбачили", — акцентує правозахисник.
Умови повномасштабної війни диктують свої реалії. Варіант поповнення живої сили в ЗСУ з-поміж тих, хто відбуває покарання, — робочий, але за дотримання чітких умов, вважає директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
Насамперед важливий фактор бажання в'язня, а не примус. Вбивць, ґвалтівників і схильних до нанесення тілесних ушкоджень точно не варто допускати до служби. Третій момент — детальна співбесіда з військовою частиною. Причому не тільки з командиром, а й іншими побратимами, зазначає він у бесіді з Фокусом.
"У в'язницях сидять часто звичайні люди і нічим вони не відрізняються від тих, хто на волі. Безумовно, запеклим кримінальникам зброю не можна видавати", — каже Захаров.
Під час формування батальйонів з-поміж тих, хто сидить у в'язницях, велика ймовірність дідівщини й повернення тюремних порядків. Проблема дідівщини в армії тягнеться ще з часів Другої світової війни, пояснює Фокусу полковник запасу, ексспікер Генерального штабу ЗСУ, військовий експерт Владислав Селезньов.
"Створення окремого спецзагону не допоможе. На полі бою інтеграція одних частин в інші та порушення комунікацій підриває всю бойову злагодженість", — упевнений експерт.
Явна колізія вийде, якщо ув'язнених залучати до служби в Нацгвардії. Тим, хто виконує функції конвоювання, запропонують разом зі злочинцями, зі зброєю в руках виконувати бойові завдання.
"Реалізація цих проєктів сумнівна. Звичайно, у лавах арештантів люди з різним минулим. Ймовірно, у деяких є організаторські здібності. Але прецедент їхнього призначення на офіцерські посади все ж небезпечний", — резюмує аналітик.
Фокус раніше детально розбирав, як українські ув'язнені потрапляють до ЗСУ. Президент України Володимир Зеленський у березні 2022 року підписував закон, що вносить зміни до Кримінального кодексу щодо скасування запобіжного заходу для проходження військової служби. У документі визначено перелік засуджених, які можуть проходити службу під час загальної мобілізації.
Голова Ради резервістів Сухопутних військ Іван Тимочко раніше говорив про відсутність в Україні механізму амністії ув'язнених через мобілізацію. Таких законів у країні немає.