Заражені туші на окупованій Херсонщині: лікарі пояснили, чи загрожує Україні епідемія сибірки

Попри повідомлення ГУР про завезення заражених сибірською виразкою туш тварин на окуповану частину Херсонської області, ризику масштабної епідемії серед населення України наразі немає. Водночас фахівці попереджають про можливі локальні спалахи серед тварин та поодинокі випадки зараження людей у районах, де можуть зберігатися спори небезпечної бактерії.

Чи загрожує Україні епідемія сибірської виразки

За словами лікарки-інфекціоністки Ольги Голубовської, сибірська виразка належить до категорії особливо небезпечних інфекцій, однак сьогодні медицина має ефективні методи лікування цього захворювання. Основна проблема полягає не у відсутності терапії, а у своєчасному розпізнаванні хвороби та швидкому зверненні за медичною допомогою.

Лікарка наголошує, що інфекція не поширюється так, як респіраторні вірусні захворювання. Людина заражається переважно через контакт із хворими тваринами, їхніми тушами або матеріалами, що містять спори збудника.

"Інфікування відбувається спорами. Якщо люди мають справу зі скотомогильниками або контактують із хворими тваринами чи тушами таких тварин, ось там небезпека існує", — зазначила Голубовська.

За її словами, сибірка може проявлятися у різних клінічних формах — від характерних уражень шкіри до важких легеневих та генералізованих форм захворювання. Водночас навіть пацієнти з тяжким перебігом хвороби не становлять серйозної небезпеки для оточення.

"Навіть хворий на сибірку з пневмонією не є для оточуючих небезпечним. Саме тому локалізувати цю інфекцію набагато легше, ніж, наприклад, було при COVID-19", — наголосила лікарка.

Саме через особливості передачі захворювання експерти не прогнозують розвитку масштабної епідемії. Проте ризики можуть виникати в окремих районах, де люди контактуватимуть із зараженим ґрунтом, скотомогильниками або інфікованими тваринами.

Чому скотомогильники залишаються небезпечними десятиліттями

Професорка, епідеміологиня Наталія Виноград звертає увагу, що південні регіони України історично належать до територій із підвищеним ризиком виникнення сибірської виразки. Саме тому ще за радянських часів там вели облік стаціонарно неблагополучних пунктів та скотомогильників.

За її словами, сучасні ветеринарні норми передбачають спалювання заражених туш, оскільки захоронення створює довгострокові ризики для навколишнього середовища.

"Є вегетативна форма збудника, яка швидко гине, а є спора. Спора буде жити в ґрунті років 70 і навіть більше. У воді збудник може зберігатися до 10 років. Саме тому сьогодні заражених тварин необхідно спалювати, а не закопувати", — пояснила Фокусу Виноград.

Фахівці наголошують, що нині особливо важливо контролювати випадки раптової загибелі тварин, підтримувати готовність лабораторій до діагностики та інформувати населення про правила безпеки. Людям не рекомендується контактувати із тушами загиблих тварин, самостійно їх перевозити чи захоронювати. У разі підозрілих випадків необхідно негайно повідомляти ветеринарні служби та звертатися по медичну допомогу.

Сибірська виразка в Україні: чому проблема не зникла разом із СРСР

Сибірська виразка не є новою загрозою для України. За історичними даними, лише у 1920–1978 роках на території країни було зареєстровано понад 24 тисячі спалахів захворювання у більш ніж 9 тисячах населених пунктів. Саме тоді по всій країні створювалися скотомогильники та спеціальні місця захоронення заражених тварин, частина яких існує й сьогодні.

За даними МОЗ, в Україні налічується понад 13,5 тисячі потенційно небезпечних осередків, де теоретично може виникнути сибірка через старі поховання худоби. Більшість із них перебувають під ветеринарним наглядом, однак саме такі об'єкти залишаються головним джерелом ризику через здатність спор збудника десятиліттями зберігатися у ґрунті.

Попри це, за останні десятиліття випадки захворювання серед людей в Україні були поодинокими. Так, у 2003 році один випадок зафіксували на Харківщині, у 2004 році — три випадки на Буковині, у 2008 році — один випадок на Миколаївщині, а у 2012 році — на Черкащині. Усі ці спалахи вдалося локалізувати без масштабного поширення інфекції.

Найбільш резонансним за останні роки став спалах в Одеській області у 2018 році. Тоді після забою хворої худоби кілька людей потрапили до лікарні з підозрою на сибірку, а в одного пацієнта діагноз був лабораторно підтверджений. Медики та ветеринарні служби оперативно локалізували осередок, не допустивши подальшого поширення захворювання.

Ще один підтверджений випадок зареєстрували на Одещині у 2020 році. Захворів чоловік, який займався скупкою та перепродажем тварин. Після лабораторного підтвердження діагнозу були проведені протиепідемічні заходи та встановлено медичне спостереження за всіма контактними особами.

Саме тому фахівці наголошують: головна небезпека сьогодні полягає не у можливості масштабної епідемії, а у збереженні на території країни тисяч старих сибіркових поховань. Будь-яке порушення правил утилізації заражених тварин або робота на територіях старих скотомогильників може призвести до появи нових локальних осередків інфекції навіть через десятки років після первинного зараження.

Нагадаємо, представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Євген Єрін пояснив Фокусу, чому серед найбільш небезпечних локацій сибірської виразки ГУР називає саме Асканію-Нову, Скадовськ і Залізний Порт.

Також Фокус писав, що в Тернополі у поні із зоокуточка виявили сибірську виразку. Тварина загинула, і фахівці провели посмертний аналіз тканин.