Між військовою таємницею і цензурою: чому Повітряні сили приховали дані про балістику

Повітряні сили ЗСУ змінили формат ранкових зведень після масованих російських атак і більше не повідомлятимуть точну кількість запущених, збитих або подавлених балістичних ракет. У військовому командуванні пояснюють це необхідністю обмежити інформацію, якою може скористатися противник.

Про причини такого рішення розповів керівник управління зі зв'язків з громадськістю Командування Повітряних сил Юрій Ігнат.

За його словами, Повітряні сили не припиняють інформувати українців про повітряну загрозу. Повідомлення про рух і характер повітряних цілей, як і раніше, оперативно з'являтимуться у Telegram, Viber та WhatsApp. Також збережуться ранкові зведення про результати бойової роботи за ніч.

Водночас військове керівництво вирішило обмежити частину інформації, що стосується застосування Росією балістичних ракет під час масованих ударів.

Зокрема, у ранкових зведеннях можуть більше не вказувати точну кількість балістичних ракет, які російські війська запустили по Україні, скільки з них було збито або подавлено засобами протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби, а також скільки ракет не досягли своїх цілей.

При цьому в Повітряних силах обіцяють і надалі надавати ЗМІ узагальнену інформацію щодо застосування Росією балістики та інших засобів повітряного нападу.

Ігнат навів як приклад статистику за липень 2026 року. Тоді російські війська застосували проти України понад 450 ракет різних типів, з яких майже 200 летіли по балістичній траєкторії. За словами представника Повітряних сил, формат ранкових зведень за час повномасштабної війни змінювали вже близько десяти разів залежно від тактики противника та інших обставин.

Однією з причин обмежень Ігнат назвав те, що російські ресурси уважно стежать за українськими повідомленнями та використовують оприлюднену статистику. Зокрема, противник отримує додаткову інформацію про ефективність конкретних ударів, коли бачить точну кількість запущених і перехоплених ракет.

Рішення Повітряних сил, однак, викликало дискусію серед користувачів соцмереж. Частина коментаторів вважає, що приховувати варто насамперед детальну статистику перехоплень, тоді як дані про кількість російських запусків важливі для суспільства, міжнародної фіксації атак та роботи OSINT-аналітиків. Інші побоюються, що зменшення кількості відкритої інформації ускладнить незалежну оцінку масштабів російських обстрілів.

Ракети є, але не до комплексів: чому Повітряні сили приховують статистику збиття балістики

Відмова Повітряних сил від публікації детальної статистики щодо запусків і перехоплення російських балістичних ракет має передусім військову логіку. Як пояснив Фокусу військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко, в умовах дефіциту боєкомплекту для протиракетних комплексів такі дані можуть допомагати Росії оцінювати реальні можливості української ППО та коригувати наступні удари.

Після скорочення офіційної інформації українці, найімовірніше, частіше звертатимуться до незалежних моніторингових каналів, однак принципово важливо, щоб такі ресурси були надійними. Водночас ключова причина зміни підходу полягає в тому, що зараз Україна має серйозну проблему з кількістю ракет для перехоплення балістичних цілей.

"У нас не вистачає цих ракет. І для росіян ця інформація може мати критичне значення. Відповідно, якщо не повідомляти, скільки ракет росіяни випустили і скільки було збито, вони не отримуватимуть пояснення, яку кількість боєкомплекту ми маємо", — пояснює Коваленко.

Фактично регулярна публікація співвідношення між кількістю запущених і збитих балістичних ракет дозволяє противнику оцінювати ефективність української протиракетної оборони. На основі цих даних російське командування може робити висновки, чи достатньо Україні засобів перехоплення, наскільки виснажений боєкомплект і якою має бути щільність наступної атаки.

"Ми не повинні нікому пояснювати, чи є в нас цей боєкомплект, чи його немає. Чи є сенс наносити удар по Києву, сконцентрувати десять балістичних ракет, які не будуть перехоплені, або вони будуть перехоплені. Який від цього сенс? Можливо, треба вдарити по чомусь іншому", — зазначає оглядач.

Коваленко наголошує, що відсутність точних офіційних даних змушує противника витрачати більше часу на дорозвідку результатів атак. А це, своєю чергою, дає Україні додатковий час для підготовки до наступних ударів.

Окремою проблемою він називає публікацію українцями фото та відео з місць прильотів у TikTok, Facebook, Telegram та Instagram. Такі матеріали можуть стати для російської сторони джерелом оперативної інформації навіть у тому випадку, якщо їх поширюють люди, які не мають жодного стосунку до агентурної мережі.

"Якщо наші громадяни України не будуть знімати місця прильотів, що вони роблять уже п'ятий рік, і викладати це у свої соцмережі, то Росія матиме набагато менше своєчасної дорозвідувальної інформації після таких ударів", — говорить експерт.

При цьому навіть відео очевидців не завжди дозволяє одразу зрозуміти повну картину: що саме впало — ракета, її уламки чи розгінний блок, куди припало ураження та якими були наслідки. Значно більшу цінність для противника така інформація отримує тоді, коли її можна зіставити з офіційною статистикою Повітряних сил.

"Систематизація таких ударів, які зараз наносять росіяни, покладається не тільки на їхню розвідувальну інформацію, яку збирають спецслужби безпосередньо після ударів, а й на відкриті джерела — навіть на людей, які не є елементом їхніх агентурних мереж. І саме мінімізація інформації від офіційного джерела хоча б обмежить їхні можливості розуміти, скільки ракет було збито", — пояснює Коваленко.

Водночас оглядач пояснює, чому від такої детальної статистики не відмовилися ще на початку повномасштабної війни. Тоді вона виконувала іншу функцію: Україна мала продемонструвати партнерам, що не може повноцінно захищатися від російських ракетних ударів і потребує сучасних систем ППО.

Після отримання західних комплексів Київ, навпаки, міг демонструвати їхню ефективність і аргументувати необхідність подальших поставок ракет до них.

"Раніше, коли по нас наносили ці удари, ми повинні були продемонструвати, що не можемо від цього захищатися і нам потрібні відповідні комплекси. Потім ми демонстрували, наскільки ефективно можемо ці комплекси використовувати: давайте нам більше ракет — ми будемо демонструвати ще кращі результати. І всім це подобалося", — зазначає Коваленко.

Тепер ситуація змінилася: необхідні системи ППО в України є, однак гостро стоїть питання саме боєкомплекту до них.

"А зараз проблема полягає в тому, що комплекси в нас є, а ракет до них у нас немає. І відповідно, нам треба якось маневрувати, щоб зменшувати рівень отримання ворогом інформації щодо результативності їхніх ударів і взагалі того, що ми отримуємо", — говорить експерт.

Таким чином, якщо раніше публічна статистика мала також комунікаційну та пропагандистську складову — демонструвала партнерам потребу України в засобах ППО та ефективність уже переданих систем, — то зараз на перший план виходить оперативна безпека.

"Нам потрібні ракети, тому що нас обстрілюють. Давайте нам їх. Не просто тому, що ми цього хочемо, а тому, що нам це потрібно. Зараз це вже всім зрозуміло. А як саме ми захищаємося — нехай для ворога залишається таємницею", — каже Коваленко.

"Інформації немає — значить, ударів немає"

Зовсім інакше рішення Повітряних сил оцінює військово-політичний експерт Дмитро Снєгирьов. У коментарі Фокусу він назвав відмову від публікації детальної статистики щодо балістичних ракет недоцільною і порівняв її зі спробою боротися не з самою проблемою, а з інформацією про неї.

На думку Снєгирьова, ситуація нагадує рішення, які ухвалювалися під час різкого зростання курсу валют, коли обмінникам забороняли вказувати курси на вуличних табло. Сам курс від цього не змінювався, однак інформація про нього ставала менш помітною.

"Це підміна понять. Замість працюючої економіки — забрати курс долара з табло обмінників. Замість того, щоб вирішувати першопричину, дати економічне зростання, яке дозволило б стабілізувати національну валюту, пішли шляхом заборони публікації курсів", — говорить Снєгирьов.

За його словами, подібний підхід простежується і в ситуації з ракетними ударами: замість пояснення реального стану справ суспільству пропонують менше інформації. Снєгирьов не погоджується з аргументом, що закриття статистики насамперед завадить противнику отримувати розвідувальні дані.

"У чому полягає сенс заборони на публікації? Від цього українцям стане спокійніше спати, розуміючи, що відбуваються якісь незрозумілі політичні ігри? Це виглядає як спроба показати, що центральна влада тримає ситуацію під контролем", — зазначає експерт.

Він проводить паралель із кампанією зі знищення горобців у Китаї за часів Мао Цзедуна. Тоді влада оголосила птахів однією з причин нестачі продовольства, однак масове винищення горобців порушило екосистему і сприяло розмноженню шкідників.

"Борються не із самою проблемою, а з її наслідками, причому в інформаційному полі", — пояснює Снєгирьов.

На його думку, навіть якщо Повітряні сили перестануть називати кількість запущених і збитих ракет, повністю приховати наслідки ударів неможливо. Після атак про руйнування, пожежі, загиблих і постраждалих повідомляють ДСНС, поліція, місцева влада та інші служби.

"У будь-якому разі наслідки ударів доведеться висвітлювати. Хочеш не хочеш, але ДСНС, МВС, Національна поліція звітують. Тоді наступним кроком, напевно, буде заборона публікацій і щодо наслідків ракетних ударів, щоб узагалі заспокоїти населення: інформації немає — значить, і ударів немає", — іронізує експерт.

Саме тут Снєгирьов проводить найбільш різку паралель із російською інформаційною політикою. За його словами, в РФ після українських атак регулярно говорять про "падіння уламків", навіть коли внаслідок ударів виникають масштабні пожежі або руйнування.

"Та сама інформаційна тактика: проблеми немає в інформаційному полі — значить, немає і її наслідків. Упали уламки дронів, ППО ефективно працює, все знищено, а те, що щось палає, — буває", — зазначає Снєгирьов.

Він вважає, що проблема значно ширша за конкретне рішення Повітряних сил і пов'язана із збереженням в Україні пострадянських підходів до державної комунікації. Попри декларований розрив із Росією, частина управлінських та інформаційних практик, за його словами, продовжує відтворювати знайомі ще з радянських часів моделі.

"Ми заявляємо про повний розрив, але фактично копіюємо інформаційний простір і підходи, які бачимо в країні-окупанті. Це глобальна проблема. Ми не розрізали пуповину з СРСР", — говорить експерт.

Снєгирьов також ставить питання про те, хто саме формує державну інформаційну політику під час війни. На його думку, частина людей, які впливають на український інформаційний простір сьогодні, раніше була залучена до медійних та політичних процесів часів Януковича або проєктів, які він характеризує як проросійські. Це, за словами експерта, може пояснювати відтворення старих моделей комунікації.

Тому рішення не повідомляти детальну статистику ракетних атак Снєгирьов розглядає не як окремий безпековий крок, а як прояв значно ширшої проблеми — спроби контролювати сприйняття ситуації через обмеження інформації.

"Якщо ми починаємо боротися не з проблемою, а з інформацією про проблему, це вже дуже небезпечна тенденція. Саме тому тут можна проводити паралелі і з комуністичним Китаєм, і з сучасною Росією", — підсумував Снєгирьов.

Раніше Фокус писав, що 13 серпня російський "Шахед" влучив у пасажирський потяг на Одещині. Внаслідок атаки загинули машиніст та його помічник, тоді як 340 пасажирів вдалося евакуювати.