З класу — до укриття: як щоденні тривоги змінюють українську школу

Цього року до першого класу пішли понад 243 тисячі дітей, повідомляє Міністерство освіти. Це майже вдвічі менше, ніж у 2018/2019 навчальному році, коли першокласників було близько 455 тисяч. У 2025 році їх було трохи більше — близько 252 тисяч. У МОН пов’язують цю тенденцію зі зниженням народжуваності та виїздом сімей з дітьми за кордон через війну. Зараз за кордоном навчаються близько 315 тисяч українських дітей.

Незадовільними є й результати НМТ-2026: вони знизилися за всіма трьома обов’язковими предметами порівняно з минулим роком. Середній бал з української мови знизився з 146,3 до 142,0, з математики — з 132,3 до 131,9, з історії України — з 141,6 до 141,1.

Водночас зросла кількість учасників, які не подолали мінімальний поріг хоча б з одного предмета, — з 39,1 тисячі у 2025 році до 48,6 тисячі у 2026-му. Це 14,8% від усіх, хто складав тести, проти 13,5% роком раніше.

Найгірша ситуація з математикою: її не склали майже 40 тисяч учнів, або 12,1%. Середній результат серед тих, хто подолав прохідний бал, становив 131,9 бала.

Якість освіти погіршується ще з часів пандемії та запровадження дистанційного навчання по всій країні. Але вона продовжує знижуватися вже сьогодні через постійні повітряні тривоги та вимушене перебування школярів у сховищах, зазначають фахівці. Навіть цей навчальний рік розпочався з фальстарту — у прифронтових містах, у Києві та області через часті тривоги школярі змушені сидіти в підвалах шкіл. Показово, що навіть 1 вересня президент Володимир Зеленський вітав першокласників однієї зі шкіл уже зі сховища.

Постійні повітряні тривоги вже в перші дні навчального року змусили школи оперативно змінити звичний формат занять. Залежно від ситуації з безпекою, місткості укриттів та можливостей конкретного навчального закладу уроки можуть проводитися очно, в укриттях, у змішаному форматі або дистанційно.

У Києві передбачили одразу кілька варіантів — від проведення уроків у притулках для учнів молодших класів до змішаного та дистанційного навчання. Також розглядається можливість роботи шкіл у другу зміну, повідомили в КМДА.

"Рішення можуть бути тимчасовими й змінюватися залежно від загрози атак дронами та ракетами, однак насамперед вони ухвалюються з метою забезпечення безпеки дітей та співробітників", — повідомив заступник голови КМДА Валентин Мондрієвський.

Однією з моделей може стати очне навчання молодших школярів безпосередньо в укриттях, тоді як для частини учнів середніх і старших класів планують організувати можливість долучатися до занять онлайн під час повітряної тривоги.

"Наприклад, одна з моделей, яку ми зараз розглядаємо, — це організація очного навчання в укритті для учнів початкової школи, а також створення окремого приміщення, де частина дітей із середніх і старших класів у разі потреби зможуть продовжувати навчання онлайн під час повітряної тривоги", — зазначила директор Департаменту освіти КМДА Олена Фіданян.

Кожна школа самостійно обиратиме оптимальну модель з урахуванням кількості учнів, можливостей навчального закладу, місткості та стану укриття, а також поточної ситуації з безпекою. Батьки, у свою чергу, зможуть обирати доступний формат навчання з тих варіантів, які пропонує конкретна школа.

Навчання під тривогами: хто має платити за комп’ютери, інтернет і дистанційку

Як підкреслює соціолог Юрій Гаврилечко Фокусу, якщо під час пандемії без видимих причин було організовано дистанційне навчання, яке було абсолютно непотрібним, то сьогодні причини є вагомими — війна у нас реальна. І просто інших варіантів часто немає. І тут питання має ставитися так: як ефективніше організувати цю роботу, щоб у всіх була можливість навчатися. І це зовсім інше завдання, ніж просто перекласти на школи: "А давайте-но ви все самі зробите". У даному випадку, крім усілякого інструктажу щодо того, як це потрібно зробити, з боку держави має бути ще й підтримка вчителів та школярів. Адже дистанційна освіта, незважаючи на те, що цей процес здається всім дешевим, вимагає залучення додаткових коштів для самої організації. Тобто щонайменше у кожного школяра та у викладача має бути комп’ютер, зв’язок, електроенергія та підключення до Інтернету.

"І всі ці розмови про те, що це мають забезпечувати батьки дітям, взагалі не повинні підніматися. Батьки не повинні за власний кошт купувати дітям комп’ютери для того, щоб діти навчалися. Вони можуть це зробити, але взагалі не зобов’язані. Адже завдання щодо надання дітям можливості здобути середню освіту — це завдання держави. Тут має стояти питання: які кошти будуть виділені найближчим часом для того, щоб хоча б технічно забезпечити цей процес? І кошти виділені як із центрального бюджету, так і з місцевих бюджетів, на які у нас переклали відповідальність за середню освіту абсолютно в усьому, крім зарплат викладачів. Ось тут має попрацювати держава", — вважає експерт.

І, за словами Гаврилечко, не слід висувати претензії до вчителів, до батьків чи, не дай Боже, до дітей, якщо навчальний процес не налагоджено. Ось тут одна з найважливіших проблем — це виконання державою тих зобов’язань, які вона несе, як мінімум, згідно з Конституцією.

Підземні школи та дистанційне навчання: чому цього все одно недостатньо

Але, як не крути, проблем із дистанційною освітою накопичується дедалі більше. Як повідомили у Верховній Раді, наразі повноцінно функціонують 100 підземних шкіл, а ще 113 таких закладів планують добудувати до кінця 2026 року. 83% школярів і 82% вихованців дитячих садків в Україні мають можливість перебувати в укриттях під час повітряних тривог.

Підземні школи є одним із ключових варіантів організації офлайн-навчання на прифронтових територіях, де повітряні тривоги можуть тривати майже цілодобово, адже там тривоги часто оголошуються 23 години на добу, а навчатися онлайн роками — теж не вихід.

Але й у цьому питанні виникають суперечності — як дітям дістатися до підземних шкіл або ж до укриттів під час тривог, коли шкільні автобуси не курсують, а батьки не можуть їх туди відвезти?

"Я не пророк, але все вказує на те, що в багатьох регіонах навчання відбуватиметься дистанційно, навіть у молодших класах. І тут виникає друга проблема: до тривог додадуться планові відключення світла. Минулого року половина моїх учнів не змогла підключитися до занять — не було ані інтернету, ані світла. Про якість знань я навіть не кажу. Лише поодинокі підлітки самі налаштовані на навчання та самостійні заняття, решта ж, скоріше, роблять це заради галочки. І що б ти не робила, нічого не допомагає. Дуже складні часи, ще гірші, ніж під час ковіду", — розповідає вчителька історії Ірина Сидоренко із Сумської області.

Тому, як підкреслює педагог, ми й маємо такі результати на НМТ. І, як розповідали їй колеги, вони вже стикаються з тим, що деякі підлітки, евакуйовані з прифронтових регіонів, читають із труднощами, на рівні першого-другого класу, не кажучи вже про рівень знань з інших предметів. Усе, що відбувається, позначається на освіті дітей.

Блогер Олексій Копитько пропонує оперативно обміркувати, як виглядатиме процес навчання в умовах постійних тривог, щоб діти все-таки могли здобути реальні знання.

Крім того, з перших днів навчання виникли й проблеми з харчуванням школярів. Приводом для розгортання скандалу став допис військовослужбовця Віталія Олійника, який опублікував фото скромного обіду зі шкільної їдальні в Чернівцях.