Ховали картки в тампони: продюсер "20 днів у Маріуполі" розповіла, як вдалось вивезти відзнятий матеріал

Василиса Степаненко, продюсерка документального фільму про війну з Росією "20 днів у Маріуполі", який цьогоріч отримав "Оскар" в номінації "найкращий документальний фільм", розповіла в інтерв'ю, як вона сама та її колеги Мстислав Чернов та Євген Малолєтка вибирались із захопленого росіянами міста, ризикуючи своїм життям. Дівчина згадала, що від час обстрілу лікарні, де перебувала знімальна група, вона думала, що їм не вдасться вижити. Інтерв'ю Степаненко дала на каналі ТСН.

Василиса, Мстислав та Євген були в Маріуполі від самого початку. Вони не раз були у смертельній небезпеці. Про те, як їм вдавалось виживати у місті, яке постійно обстрілювали росіяни, можна побачити і у самому фільмі "20 днів у Маріуполі".

Рішення виїздити з Маріуполя знімальна група прийняла, коли в місті не стало електрики, вже не було змоги заряджати техніку та передавати матеріал, а відзнятого матеріалу було стільки, що закінчилось місце на картках пам'яті та жорстких дисках. Аби не втратити це все, команда вирішила покинути місто. До того ж вони передавали інформацію та матеріали поки мали змогу, про це також розповідається у фільмі, і розповідали про злочини росіян всьому світові. Тому російські медіа вже тоді почали називати їх "інформаційними терористами" та намагались спростувати власні злочини.

"В російських медіа вже писали, що ми "інформаційні терористи", "пропагандисти" і "робимо фейки". Техніка в нас почала ламатися, вже не було місця на картках пам'яті. Ми розуміли, щоб вижити і зберегти ці матеріали, нам треба виїжджати. 14 березня перші люди виїхали з Маріуполя. Ми отримали повідомлення від нашої редакції, що треба виїжджати", — пригадала продюсер.

Спочатку вони думали виїжджати разом із "Червоним хрестом", але не встигли на місце зустрічі конвою.

"Нас спас Володимир Нікулін, поліцейський, який просто посадив нас до себе в автівку, взяв свою родину та прийняв рішення виїжджати, ризикуючи життям", — зазначила Василиса. Нікулін – один із героїв фільму, він був поранений, досі працює поліцейським.

Щоб не втратити безцінні кадри, зокрема і свідчення парамедика Юлії "Тайри" Паєвської, жінки в авто намагались заховати картки пам'яті та всі носії інформації, сподіваючись, що росіяни не будуть обшукувати їх так ретельно, як чоловіків. Легенду вони вигадали, вже сівши у розстріляну машину, які вся була в дірках від куль.

"Легенда в нас була, що я начебто родичка Володимира, приїхала до них на свята. А хлопці начебто окремо і дали гроші, щоб їх вивезли. Вони просто сіли в машину. Ми взагалі всі не знайомі. На щастя, нам не потрібно було її використовувати. Все обійшлося для нас трошечки краще", – пригадала Степаненко, сказавши, що блокпости ще були облаштовані і їм вдалось виїхати без ретельних обшуків та перевірок. Потім ситуація ускладнилась.

"Коли ми їхали, намагалися приховати всі ці картки. Я ховала картки в кишені, в одяг. Навіть донька Володимира ховала собі в одяг. Ми думали, що жінок не будуть так сильно перевіряти, як чоловіків. На той момент у мене була картка парамедика і "Тайри". Її я взагалі в тампон заховала. Я не знала, що на цій картці, але розуміла, що це надважливо і що це треба вивезти… Маленька картка була, вона якраз поміщалася в тампон", – розповіла Василиса Степаненко, зазначивши, наступного дня "Тайру" взяли в полон росіяни.

15 березня під час евакуації жінку затримали на блокпості в селищі Мангуш, що за 15 кілометрів від Маріуполя. Додому вона повернулась тільки через два місяці.

Нагадаємо, фільм "20 днів у Маріуполі" нагороджено премією BAFTA як "Найкращий документальний фільм" та премією Гільдії режисерів США (DGA Awards). "Оскар" картина теж отримала, але не обійшлося без скандалу: з'ясувалось, що зі скороченої версії "Оскара" вирізали перемогу "20 днів у Маріуполі"