Дотепний Оптимус Прайм і свіжий сюжет: чим здивували "Трансформери: Початок"
В українських кінотеатрах розпочався показ нової, точніше, "найстарішої" історії про трансформерів, що оповідає про те, як і чому все почалося. Що з неї вийшло — розповідаємо!
Цього тижня стартував анімаційний фільм із популярної франшизи про автоботів — "Трансформери: Початок". Довірили це важливе кіно автору "Історії іграшок-4" Джошу Кулі, тож результат вийшов абсолютно несподіваним. Здавалося б, чим нас можуть здивувати чергові спроби кіностудій заробити на розкрученій франшизі? Але з'ясовується, що можуть. Головне — подивитися свіжим поглядом на давно несвіжий сюжет і — вуаля! Глядачі отримують заповітне задоволення, продюсери — профіти, а багатошарова історія — фундаментальну базу. Зрештою, ми дізнаємося, з чого все почалося. Фокус вже подивився анімаційну картину і розповідає про неї.
Про що фільм "Трансформери: Початок" 2024 року
Нас переносять на планету Кібертрон, життя на якій влаштоване за принципом диктатури сильних і рабства слабких. Перші можуть трансформуватися в засоби пересування, другі позбавлені такої можливості через технічні особливості та нав'язані уявлення про себе. Їхні джерела енергії надто виснажені, і цей аспект утримує частину мешканців Кібертрона у вкрай невдалих умовах для життя і незавидних обставинах. Вони змушені працювати в шахтах і думати, що так служать якомусь вищому покликанню, тоді як їх просто жорстоко дурять. Одним словом, стандартна історія окремо взятої держави з репресивними методами впливу на населення.
Оріон Мирний (саме так звали Оптимуса Прайма в цій історії) з голосом Кріса Гемсворта і почуттям гумору містера Біна постає перед глядачами в абсолютно новому амплуа: він завзятий, самовпевнений, винахідливий. Герой раз у раз сипле гострими жартами, чим абсолютно змінює наше звичне уявлення про манірного, правильного і досить нудного борця за справедливість. Виявляється, він не завжди був таким!
Взагалі, в герої раннього Оптимуса простежується юний Індіана Джонс, у якому горить спрага набуття джерела життя, точніше — харчування.
Найкращим другом Оріона (майбутнього Оптимуса) є бот D 16 (Браян Тайрі), який надалі стане тим самим заклятим ворогом автобота — десептиконом Мегатроном. Спочатку вони були, як брати, і клялися у вічній дружбі.
Сюжет ефектно розбавляє в'їдлива героїня Еліта-Ван, яка розмовляє голосом Скарлетт Йоганссен, і Бамблі, який на той момент ще Бамблбі, — В 127 (Кіган-Майкл Кі), що увесь час смішить аудиторію та не дає глядачам надовго провалитися в драматичну складову оповіді.
Коли герої дізнаються правду про правлячий клас Кібертрона, вона стає своєрідним вододілом для D-16 і Оріона. Оріон прагне домогтися більшого для свого народу, а D-16 хоче використати новопридбані здібності, щоб змусити лідерів заплатити за брехню. Виявляється, колишня поведінка D-16 була всього лише захисним механізмом. Щойно він сам отримає владу, його більше цікавитиме відплата. Тут чітко простежується твердження про те, що найгірші наглядачі — це колишні раби. А ще в картині помітна алюзія до зародження громадянських воєн: коли колишні однодумці та представники однієї спільноти стають найлютішими ворогами через ідейні та інші розбіжності.
Естетика фільму явно навмисно стилізована під 1980-ті та викликає двозначні емоції: всі герої занадто квадратно-незграбні та якісь надмірно чітко промальовані. Усе це дає відсилання до якогось ретроефекту, до якого не знаєш, як ставитися. Але загалом враження прийоми анімації не псують: вони — більше про питання надивованості.
Раніше Фокус писав рецензію на фільм "Граф Монте-Крісто"