Чому мемуари Меланії Трамп — книга ні про що, — думка

"Меланія" — один із найбільш пласких, абстрактних і найменш відвертих описів життя. Так у своїй колонці для New Yorker охарактеризувала мемуари Меланії Трамп колумністка Наомі Фрай.

За її словами, дружина Дональда Трампа, 45-го президента США і кандидата на крісло в Білому домі 2024 року, "красуня з котячими очима і високими вилицями" завжди була однією з найбільш тихих перших леді, чия мовчазність і прихованість завжди контрастувала з балакучістю її чоловіка-мільйонера.

"Як правило, вона існувала в колективній уяві не стільки як реальна жінка зі своїми інтересами й особливостями, скільки як глянцевий двовимірний образ, значною мірою відомий завдяки посередницькому профілю журнальних статей, що мали тенденцію представляти її як один із предметів розкоші серед інших в арсеналі її чоловіка", — пише авторка.

Фрай зазначає, що навіть після того, як Трамп став президентом, Меланія залишалася, по суті, незбагненним текстом.

"Історично роль першої леді залежала від свого роду доступної читабельності — веселої, відкритої готовності пом'якшити різкі кути, яких вимагає роль президента, за допомогою демонстрації помічниці. Меланія, з її яскраво вираженим акцентом холодної війни, обтислим обтічним вбранням і небажанням обговорювати особисті питання здавалася більше сексуальною шпигункою Бонда, ніж традиційна перша леді", — каже Наомі.

Така прихованість призвела до того, що те, що Меланія не сказала публічно, за неї додумали ЗМІ, тож вихід мемуарів — цілком логічний крок з її боку. Ось тільки книга не стала чимось новим для американців.

Авторка "Меланії" стверджує, що мемуари є "глибоко особистими та рефлексивними" виправленнями несправедливого та зловмисного хибного невірного тлумачення її дій, намірів і самого характеру основними засобами масової інформації.

"Як приватна особа, яка часто ставала об'єктом суспільної уваги і спотворення, я почуваюся зобов'язаною розставити всі крапки над "i" та надати фактичний звіт про мій досвід", — пише вона в примітці до книги.

Основа історії Меланії давно відома і вона знову розповідає її тут. Міс Кнавс народилася 1970 року в Словенії в дружній родині. Її мати була модельєркою, а батько працював в автомобільній промисловості. Вона виросла у відносному комфорті зі своєю старшою сестрою Інес у пасторальному містечку Севніца. Меланія стала моделлю в підлітковому віці. Спочатку вона жила і працювала в Італії та Франції, а в 26 років переїхала до Нью-Йорка, де продовжила свою кар'єру.

У 1998 році модель зустріла Трампа в нічному клубі і вони почали зустрічатися. Весілля відбулося 2005-го, а рік потому у них народився син Беррон.

"Я розумію, що вищевикладене робить деякі захопливі та виняткові епізоди досить нудними. Але що, якщо я скажу вам, що набагато довша розповідь Меланії не додає майже нічого примітного або цікавого до голого кістяка цього короткого викладу? Текст пронизаний узагальненнями і кліше на рівні, якого я не бачила відтоді, як викладала компіляцію для першокурсників коледжу на початку 2000-х", — зазначає Фрай.

Колумністка також звертає увагу, що в питаннях політичного значення Меланія теж нічого толком не дала.

"Для жінки, яка була близьким свідком деяких із найважливіших світових подій цього століття, вона мало що може сказати про них і або не бажає, або не може надати погляд із середини внутрішнього святилища. Час від часу вона вставляє кілька слів про "ЗМІ, Big Tech і глибинну державу" та їхні спроби обмовити Трампів через політику або ділиться тим, що вона, як і "багато американців", "досі має сумніви щодо виборів [2020 року]". Вона також обговорює свої зусилля в питаннях добробуту дітей, зокрема стверджує, що вона чинила тиск на Трампа, щоб той припинив політику поділу сімей на кордоні", — цитує Наомі.

На її думку, у книзі Меланія, схоже, здебільшого дотримується ідеології окремих сфер, унаслідок чого читачі отримують відносно мало інформації, що має суспільне значення.

"Тепер я остання людина, яка буде скаржитися на когось, хто вважає за краще затримуватися в, здавалося б, незначній приватній сфері, але Меланія не пропонує жодних подробиць, які зробили б такий вибір вартим. Натомість ми отримуємо нескінченні уривки, в яких вона нудно описує свої зустрічі з главами держав та їхніми дружинами в контексті закордонних візитів і державних обідів або, у випадку з Обамою, під час перехідного процесу", — резюмує Фрай.

Ще один момент, на який звернула увагу авторка колонки, — розмова подружжя після перемоги Трампа.

"Вітаю", — сказала я. "Яке досягнення. Усі ці люди... і ти переміг. Ти президент Сполучених Штатів Америки". "А ти перша леді", — сказав він. "Удачі". Я подивилася на нього, на мить не розуміючи, що він має на увазі. Удачі? Я зрозуміла, що він не турбувався, він був гордо впевнений, що я зможу впоратися з майбутнім. Це був його унікальний спосіб сказати: "Удачі — я знаю, що ти досягнеш успіху. Давай почнемо", — згадує Меланія.

Вона пише, що Дональд завжди довіряв їй як дружині, матері та довіреній особі і в ранок перемоги "його довіра була особливо ніжною і глибокою". Місіс Трамп додає, що була вдячна за цю мить, перш ніж "нас неминуче знову потягнуло в незліченних напрямках".

Натомість Фрай констатує:

"Коли я переглядала цей уривок, мене вразило, що так само, як ми, читачі, намагаємося витиснути зміст і почуття з розповіді Меланії про її життя, так само вона намагається витиснути зміст і почуття зі свого чоловіка, людини настільки холодної, що, як сказав його колишній наставник Рой Кон, він "пісяє крижаною водою". Ніколи ще стільки не підкреслювалося словами "удачі". Я знайшла цей момент дивно зворушливим. Раптово стало зрозуміло, чому може бути легше жити майже повністю абстрактним життям. Бідна Меланія".

Раніше Фокус писав, що Меланія Трамп розповіла, за що на неї розсердився майбутній чоловік і як вона ужилася з його дітьми.