Хотіли літню кухню, а вийшла вежа: на Чернігівщині родина збудувала замок у селі (фото)

Юрій Солдатов запропонував своїм донькам — Ользі, Тетяні та Світлані — намалювати власне бачення того, яким має бути майбутній дім. Своєю історією родина поділилася для Суспільного.

Дитячі мрії та ескізи

Будівництво розпочалося у 1975 році зі зведення літньої кухні. Надихнувшись ілюстраціями до казок, які дівчата знайшли в місцевій бібліотеці, вони додали до проєкту вежі та елементи середньовічної архітектури.

Через дефіцит і високу вартість будматеріалів родині доводилося шукати їх самотужки. Вони використовували браковану цеглу із заводів, каміння, зібране в ярах, та металобрухт. Батько навіть сконструював невеликий трактор — зібравши його з двох мотоблоків — для перевезення матеріалів. Крім того, він розробив унікальні "секретні" механізми для дверей і викував родинний герб із зображенням птаха в польоті.

Спільна праця всієї родини

Основну частину споруди звели в період із 1987 по 1992 рік. Уся родина працювала над проєктом разом — під час шкільних канікул та відпусток.

Батько неодноразово відмовлявся продавати замок, прагнучи, щоб він залишався місцем єдності та затишку для майбутніх поколінь.

Пані Ольга пригадує, що батьки переїхали на Чернігівщину в 1966 році із Сибіру, працювали на радіостанції в нафторозвідці в Бахмацькому районі. Придбали ділянку, на якій був старий занедбаний будинок, але батьку сподобалося місце.

"За сімейним столом зібрались і вирішували. Батько запитує: "Будемо мамі будувати кухню?" Ми ж такі раді, кажемо: "Будемо!" Він каже: "Тоді малюйте проєкти". Ми розійшлися, три дні малювали, що кому хочеться. А потім знову збиралися. І, наприклад, Світлана намалювала і каже: "Хочу, щоб були башти". Бо ходила, брала книжку казок у бібліотеці з ілюстраціями. Він каже: "Прийнято, буде з баштами". Але ж основа-то в нього в голові була, проте спершу він хотів нас послухати. І почали будувати", — пригадує дочка Юрія Солдатова.

Щоб залити бетонне перекриття між першим і другим поверхами літньої кухні, батько залучив майстрів та друзів: це єдиний раз, коли він попросив допомоги сторонніх людей.

"Крісла ми робили самі. Бо тут вони ж грали в карти. І треба ж, щоб зручно було весь вечір сидіти. Ми збиралися тут дуже часто, на всі свята. Збиралися великою компанією, і навіть пізніше всі наші шкільні друзі теж збиралися саме в нас", — пригадує дочка пана Юрія.

Наприкінці 80-х батько розумів, що насувається інфляція, тому запропонував вкласти заощадження в будівництво, аби не втратити їх. Вирішили реконструювати будинок з вапняку — розширити його та обкласти цеглою. Будівництво тривало до 1992 року.

Спогади про батька

Тетяна Солдатова каже, що хоча батько закінчив сім класів, він все життя цікавився різними науками, читав багато книжок. Мав на той час гарні знання з архітектури та електрики. Слідкував за політичною ситуацією в країні.

"Він був дуже чесний, завжди казав правду і був справедливий. Не дивився на статус, що хтось міг бути вище, а завжди казав свою думку. І завжди відстоював її. Йому подобалось, що ми виділимось і будемо впізнавані за картинками, що замок Солдатова буде на мапі", — зазначила дочка Юрія.

Мати Марія померла 2006 року, а батько Юрій — 2013-го. Наразі у будинку постійно живе наймолодша з сестер Світлана. Але за першої ж нагоди рідні збираються разом.

Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:

• Українка на імʼя Крастія Анна після понад 30 років життя в місті вирішила кардинально все змінити та оселитися в селі.
• Українка на імʼя Юлія продає хату селі Верхні Станівці Чернівецької області — усього за годину їзди від румунського кордону.

Крім того, подружжя з немовлям і маленькою донькою показали старовинний дерев'яний будинок на гірському схилі, який щойно став їхнім.