Коли мова має значення. Чого хочуть від держави ті українці, котрі говорять російською

Друзі, уже від сьогодні сферу обслуговування в Україні почнуть "трясти" за російську мову. А попереду нас чекає ще багато цікавого: і того, що анонсовано в тексті закону про мову, і того, що поки немає.

Тим часом, статус російської мови був закріплений в ООН, де російська є однією з шести офіційних міжнародних мов. За даними дослідження W3Techs в березні 2013 року російська мова вийшла на друге місце за використанням в Інтернеті. ЇЇ використовують 5,9% усіх сайтів Інтернету в масштабі планети.

А ще є цифри:

В українських соцмережах 84% повідомлень російською мовою. Про це свідчать дані дослідження Центру контент-аналізу "Простір свободи".

Українська мова домінує у сфері формального спілкування — у навчальних закладах (53%), а російська переважає в неформальному спілкуванні — з друзями, знайомими (52%) і в інтернеті (56%). Уявіть собі — 80% українців за 2020 рік не купили жодної книги українською мовою!

У цілому в українському сегменті російських соціальних мереж ситуація виглядає таким чином:

TikTok: російська мова — 63,9%, українська — 36,1%;

Facebook: російська мова — 73,1%, українська — 26,9%;

Twitter: російська мова — 78,8%, українська — 21,2%;

Instagram: російська мова — 86,7%, українська — 13,3%;

YouTube: російська мова — 96,8%, українська — 3,2%.

Сухі цифри лише підтверджують давно відомий факт. Незважаючи на зусилля влади, різного роду мовні законопроєкти, істерики і загрози мовних націоналістів, більше половини українців читають, пишуть і думають російською!

Майже для третини населення України російська мова є рідною, тобто такою, що людина користується з народження.

Згідно зі ст.10 ч.3 Конституції України держава гарантує вільний розвиток, використання та захист російської мови. А ст.24 ч.2 в Україні забороняє всі види привілеїв чи обмежень за ознаками раси, мовною чи іншими ознаками.

Однак насправді ми бачимо зовсім інше: громадяни, які спілкуються російською, піддаються дискримінації.

Наразі більше 9 тисяч осіб підписалися під текстом підготовленої мною петиції на сайті президента Зеленського про корекцію чинного закону про мову. Ми не вимагаємо присвоїти російській мові статус другої державної. Ми не домагаємося зменшення ролі української мови. Ми лише вважаємо, що повинні отримати не менше прав, ніж кримські татари та представники національних меншин, що використовують мови Євросоюзу.

Знаю, що багато хто з вас деморалізовані тим, що відбувається і не вірять вже ні в що. Не кажучи вже про ефективність петицій. Проте, закликаю не залишатися осторонь.

Промовчимо зараз, і можновладці зрозуміють, що нас можна ігнорувати. На виборах і надалі будуть обіцяти все на світі, а потім робити вигляд, що нічого подібного не було.

Немає підписів? Значить, і нас з вами теж немає. І дискримінації теж не існує. А нас візьмуться штрафувати за порушення мовного закону. Штраф там, на хвилиночку, до 11,9 тисяч гривень. Чи готові до цього?

Підприємцям зі сфери обслуговування, наприклад, варто готуватися вже зараз. З нового 2021-го року закон передбачає для них спеціальну процедуру притягнення до відповідальності. І це, на тлі карантинних заходів, що добивають малий і середній бізнес.

У зв'язку з цим хочеться відповісти на найбільш популярні заперечення проти цієї петиції.

1. "В Україні лише одна державна мова — українська!"

У петиції ми це положення Конституції не заперечуємо. Ні слова про надання російській мові статусу другої державної в ній немає. Але те, що українська є державною мовою, ще не означає, що використання і розвиток інших мов виявиться під забороною. Конституція України гарантує розвиток російської мови, яка виділена з мов національних меншин у другій частині ст. 10 Основного Закону. Ви ж не проти Конституції?

2. "Шкода, що українська так і не стала для вас рідною!"

Рідну мову людині призначає не держава і навіть не суспільство, а мама, коли співає першу в житті людини колискову. Будь-яка інформація краще сприймається і засвоюється саме рідною мовою. Саме тому так важливо, щоб російськомовні громадяни отримували освіту російською.

3. "Потрібно бути дурнем, щоб за тридцять років не вивчити українську мову, проживаючи в Україні!"

І п'ять, і десять, і навіть тридцять років тому українську мову вивчали в усіх школах нашої держави. Біда в тому, що деякі співвітчизники не бачать (або відмовляються бачити) різницю між вивченням мови і навчанням нею.

Навіщо російськомовному школяреві вивчати, наприклад, природні науки українською, якщо рідною російською матеріал він засвоїть краще? І, при цьому, на обов'язкових уроках української ще й українську додатково вивчить. Вам "шашечки" чи "їхати"?

Сам я успішно застосовую українську в професійній діяльності. Готую документи державною мову і з її ж допомогою виступаю в суді. Ніяких труднощів з цього приводу не відчуваю. Хоча і в школі, і в інституті знання отримував російською.

4. "Україна повинна витрачати гроші на українців, а не оплачувати навчання російськомовних!"

Не віриться, що доводиться пояснювати дорослим людям елементарне, але мова в петиції йде про російськомовних громадян України. Тобто, про українців. Вони наділені тими ж правами, що й україномовні. Просто говорять іншою мовою.

Ніщо не може служити виправданням приниження прав російськомовних співгромадян. Російськомовні українці — це не національна меншина і не якісь "приїжджі". Такі ж українці, як і всі інші.

5. "А чому в Росії немає українських шкіл?"

Якщо ви так стурбовані правами громадян України, які проживають в Російській Федерації, то ставити це питання потрібно не мені. Згідно з 12-ю статтею Конституції України, держава наша зобов'язана забезпечити мовні потреби українців, які проживають за кордоном.

Важливо розуміти, що нас наразі цікавлять російськомовні українці, а не громадяни Російської Федерації, які проживають на території України.

6. "І в чому ж виявляється дискримінація російськомовних?"

Російська мова в школах не вивчається. Шкільним предметом вона може стати лише в тому випадку, якщо в конкретній школі вдасться створити російськомовний клас. Але навіть в цьому випадку російською читатимуть лише 20% предметів.

Норми, спрямовані на тотальну українізацію навчання, діють з першого вересня 2020-го лише для російськомовних. А ось для нацменшин, що використовують мови Євросоюзу, українізацію навчання милостиво відстрочили аж до 2023-го. Але і тоді від сорока до вісімдесяти відсотків шкільних предметів їм викладатимуть рідними мовами.

Наукові статті дозволяється публікувати українською, англійською або іншими мовами Євросоюзу. Російською — ні.

А вже через рік в силу вступлять положення закону, що вимагають від російськомовних друкованих ЗМІ видавати такий же тираж українською мовою. Подібної вимоги немає і не буде для ЗМІ кримськотатарською, а також англійською та мовами ЄС. (Для ЗМІ це додаткові витрати, а в інших випадках, навіть шлях до закриття, якщо в подвійного тиражу будуть витрати, але не буде покупця — Ред).

І це я лише по верхах пройшовся. Перераховувати можна дуже і дуже довго. Розумному і того, що вже озвучено, цілком достатньо.

7. "Україна тільки для українців!"

А як ви відрізняєте українців від неукраїнців, середньовічні мої? Часом не за формою і розміром черепів? Щоб ви знали, що Україна — багатонаціональна держава і національність громадянина значення не має. Тридцять відсотків українців, згідно з результатами останнього перепису населення, вважають російську своєю рідною мовою.

При цьому, як показано вище, більше 80% спілкування в соцмережах і більше 50% неформального спілкування у нас відбувається російською мовою.

8. "Петиція — це" русскій мір "," російський слід "і взагалі зрада!

Ми вимагаємо від президента Зеленського виконати рекомендації Венеціанської комісії (відомих представників "русского мира", так) щодо законодавства про мову і освіту. Суть їх полягає у скасуванні норм, що встановлюють диференційовані правила для використання російської та мов Євросоюзу, а також дискримінаційних норм стосовно російськомовних громадян.

Якщо Венеціанська комісія — це "російський слід", то, навіть не знаю, що вам сказати. Я, на жаль, не психіатр.

Першоджерело: телеграм-канал автора.

Публікується за згодою автора