Аферисти екстра-класу. Чому топ-менеджери крадуть у своїх акціонерів, і як з цим боротися
Економісти давно б'ються над винаходом таких схем мотивації менеджерського складу, які не тільки ставили б особистий добробут менеджерів у пряму залежність від успішності бізнесу, але й пов'язували б їхні ризики з ризиками акціонерів.
"Він не заводив ні стаєнь, ні псарні, ні всього того, з чого в цих місцях люди зазвичай починають розорятися, але, як і більшість його сусідів, він завів собі керівника, і це виявилося руйнівнішим, ніж все інше", — писав про одного зі своїх героїв Вальтер Скотт.
Величезна зарплата і бонуси не гарантують і професійної чесності менеджерського складу. Ось гучна історія двох фінансових аферистів. Денніс Козловські, CEO, і Марк Шварц, фінансовий директор, отримали 25-річні терміни за махінації з балансом своєї компанії Tyco International. Загальний збиток, нанесений компанії Козловські та Шварцем, оцінили в $1,6 млрд,
З одного боку, суворість покарання не повинна дивувати: злодійство в акціонерів компанії, в якій працюєш, — це звичайнісіньке злодійство.
А, з іншого боку, все-таки ці злочинці нікого не вбили...
Втім, присяжні та судді теж люди. Інформація про те, що на гроші компанії Козловські замовив крижану копію мікеланджелівського Давида, з якої лилася горілка, а серед придбаних, знову-таки, за рахунок акціонерів, аксесуарів для його манхеттенської квартири були фіранка для душу ціною 6 тисяч доларів і підставка для парасольок за 15 тисяч, зіграла велику роль у негативному ставленні суспільства до колишніх капітанів бізнесу. Можливо, вона позначилася і на тривалості їхнії тюремних термінів.
Як же бути? Контролювати кожен крок директорів? Акціонери не можуть цим займатися. Вони тому й доручили менеджерам керувати своїм майном, що самі не хочуть цього робити або не володіють для цього достатньою компетентністю.
Створювати спеціальні органи з нагляду?
Вічне питання: а хто контролюватиме контролерів? І, до того ж, не можна зв'язувати тотальним контролем людей, від яких потрібні творчі рішення та ініціатива в здійсненні ризикованих проектів.
Тому економісти давно б'ються над винаходом таких схем мотивації менеджерського складу, які не тільки ставили б особистий добробут менеджерів у пряму залежність від успішності бізнесу, але й пов'язували б їх ризики з ризиками акціонерів.
Публікується за згодою автора.