Не той учитель. Чому Зеленському варто брати приклад з Байдена, а не з Трампа
За іронією долі, одна з проблем, яка дісталася Байдену в спадок від попередньої адміністрації, до болю нагадує проблему Зеленського з Конституційним судом України.
Якось Зеленський назвав Трампа "великим учителем". Схоже, він дійсно навчився в екс-президента США асистемності, рефлективності та імпульсивності.
Але оскільки Трамп увійшов в історію США президентом, який залишав Білий дім з найнижчим рівнем сатисфакції американців від його "звершень" на посаді за всю історію США та двома незавершеними імпічментами в анамнезі, сподіваюсь, Зеленський не надто мріє повторити шлях свого "великого вчителя".
І було б добре, аби він почав вчитися відповідати на стратегічні виклики в чинного президента США, а не в його попередника.
За іронією долі, одна з проблем, яка дісталась Байдену в спадок від попередньої адміністрації, до болю нагадує проблему Зеленського із Конституційним судом України.
Трамп виявився щасливчиком і за 4 роки свого президенства мав можливість призначити трьох суддів Верховного суду США, який у Штатах є також судом конституційної юрисдикції, тобто має повноваження перевіряти закони та президентські акти на відповідність Конституції.
Після призначення восени 2020 року на посаду судді ВС США Емі Барретт у головному суді країни сформувалась стійка консервативна більшість: шість суддів проти трьох.
Тому нинішній склад суду може стати головним опонентом і гальмом амбітних реформ, які демократичний президент має намір здійснити за підтримки демократичної більшості в обох палатах Конгресу.
Ситуація до болю нагадує 30-ті роки ХХ століття, коли консервативний верховний суд раз-у-раз визнавав неконституційними ключові закони "Нового курсу" Франкліна Делано Рузвельта.
З тою відмінністю, що наразі Америка не в такій глибокій кризі, як була за часів Великої депресії, Байден за свої майже 100 днів на посаді зробив лише дещицю з того, що встиг за такий період ФДР, а в суді наразі засідають не nine old men / девʼять старих чоловіків (як їх 90 років тому охрестила демократична преса), а шість чоловіків та три жінки, причому троє суддів ще не досягнули шістдесяти, а Емі Барретт – навіть пʼятдесяти, що для суддів ВС вважається радше молодим віком.
Отже, що робить Джо Байден, поставши перед більш ніж реальною перспективою того, що його амбітні реформи розібʼються об консервативний світогляд більшості суддів Верховного суду США?
Ні, він не скасовує укази своїх попередників про призначення суддів-консерваторів на посаду. І не наказує секретній службі США не пускати їх на роботу. І не вносить до Конгресу законопроект з пропозицією тотального перезавантаження головного суду країни (Президент США загалом не має права законодавчої ініціативи).
Учора Байден підписав розпорядження (executive order) про створення спеціальної комісії, яка має розробити і представити президенту пропозиції щодо реформи Верховного суду. Комісія двопартійна, оскільки реформа ВС США – справа надто важлива, аби робити її предметом міжпартійних суперечок.
До складу комісії Байден включив 36 видатних правників (а також політологів та істориків) як ліберальних, так і консервативних поглядів, серед яких науковці, колишні федеральні судді та адвокати.
Комісію очолюють два видатних професори права з досвідом роботи на високих посадах у попередніх адміністраціях: проф. Роберт Бауер з Нью-Йоркської школи права та проф. Кристина Родригес з Єлю.
Через 180 днів комісія має підготувати та презентувати звіт про потребу реформи Верховного суду (чи її відсутність) та шляхи реформування головного суду країни, якщо така потреба наявна.
З огляду на надзвичайну вагу завдання, яке поставлено перед комісією, президентський указ передбачає, що вона засідатиме публічно і кожен охочий зможе донести до її членів своє бачення місця Верховного суду США в конституційній архітектурі держави. І тільки після цього включиться політичний процес.
Президенте Володимиру Зеленський, Ви не хочете взяти приклад з Джо Байдена і перед тим, як махати бритвою своїх неконституційних указів, які вже тягнуть на узурпацію влади, створити комісію, яка б бодай пояснила Вам призначення конституційного суду, його ґенезу, наявні у світі моделі та можливі шляхи цивілізованого розвʼязання проблеми, перед якою – через абсурдну реформу КС 2016 року – дійсно постали і Ви персонально й Україна в цілому?
Публікується за згодою автора.