Будівельники пірамід. Чому українським спецслужбам не по зубах фінансові шахраї світового рівня
Вистежувати Мейдоффа, Мавроді та Леїв покликане Бюро економічної безпеки, нещодавно створене в Україні. Якщо з такими розслідуваннями складно навіть в США, то в Україні — майже неможливо. Знову всю роботу скидатимуть на Всевишнього.
У вʼязниці штату Північна Кароліна помер Берні Мейдофф, творець найвідомішої фінансової піраміди сучасності в США і носій титулу "шахрай століття", засуджений за свої махінації до 150 років вʼязниці.
Він позбавив вкладників і партнерів своєї компанії Bernard L. Madoff Investment Securities $65-ти мільярдів. За словами власне фінансиста, його бізнес спочатку був "великою брехнею". Але він добре знав правила, за якими працюють ринки. Тому багато років збирав гроші довірливих американських бюргерів, не сходячи з обкладинок відомих журналів.
Так часто буває, що найбільші мерзотники ходять у героях нації.
Банкрутство компанії Мейдоффа зʼясувало, що потужний державний контроль за фінансовим сектором також виявився великою брехнею. Красива фікція, в яку пересічні американці вірять так само ревно, як українські вкладники вірили в банківський нагляд НБУ.
Закінчилося все передбачувано: піраміда Мейдоффа звалилася, поховавши мільярди вкладників, а ніхто з державних "контролерів" у тюрму не відправився. Зберегти міф виявилося важливішим, ніж відновити справедливість.
Що ж, за традицією справедливістю займається Головне слідче управління Всевишнього. У ньому немає слідаків із липкими очима, готових закрити справу за 5% вкраденого. У них 100-процентне розкриття.
Мейдофф помер тихо, у тюремній камері. Забутий усіма. Без грошей. Точно так само, тихо — забутий усіма — без грошей, помер засновник "МММ" Сергій Мавроді. Одного разу він вийшов на автобусну зупинку в Москві й поскаржився на біль в серці. Випадковий перехожий викликав йому швидку, і та забрала великого комбінатора в останню путь.
Після таких історій хочеться увімкнути голосніше пісню БГ "Господу видніше", щоб захопитися красою життя. Сьогодні ти на вершині харчового ланцюжка і дивишся на інших людей зверху вниз. А потім тобі випадає чорна мітка — і через кілька років ти вмираєш на автобусній зупинці.
Я хотів би нагадати, що Мейдофф і Мавроді — свого роду винятки. Набагато більше таких персонажів підіймаються аж на верх, а потім йдуть зі своїми. До автобуса… Головного слідчого управління Всевишнього.
Так відбувається в Україні, але й у США — теж. Класичний приклад — Кеннет Лей з Enron. Роками корпорація вважалася однією зі стовпів економіки США. Її банкрутство стало найбільшим в історії Штатів, і сума збитку склала приблизно ті ж $65 мільярдів.
У розслідуванні таких ситуацій головне — не вийти на самих себе. Влада розкрила цілу індустрію, яка допомагає високопоставленим шахраям провертати мільярдні операції.
Аудиторська компанія з "Великої пʼятірки" Arthur Andersen роками переконувала акціонерів, що керівництво Enron працює чесно. Брехня розкрилася і коштувала життя Arthur Andersen, а "Велика пʼятірка" перетворилася на "Велику четвірку".
Як ми дізналися пізніше на прикладі "ПриватБанку", що аудиторські компанії, які залишилися, продовжують займатися приблизно тим же самим бізнесом. Просто їм поки вдається уникнути долі "Артура".
Звичайно ж, рейтингові бюро привласнювали корпорації Enron вищі оцінки надійності. Звичайно, їм за це щедро платили. Просто Enron добре знав правила гри і не шкодував грошей. Де ці рейтингові бюро зараз? Правильно, теж продовжують свою почесну місію. Розкривши окремий обурливий випадок Enron, вирішили обмежитися публічною стратою Arthur Andersen.
Ну й звичайно, пройшла непоміченою смерть керівника Enron Кеннета Лея. Він тихо помер під час відпустки, незадовго до оголошення вироку та гарантованого тюремного увʼязнення.
Інша індустрія прийшла в себе і продовжила працювати. Одному Всевишньому відомо, скільки ще таких Enronʼів працюють по всьому світу прямо зараз.
Вистежувати Мейдоффа, Мавроді та Леїв покликане Бюро економічної безпеки, нещодавно створене в Україні. Це, звичайно ж, в ідеалі. Шкура Мейдоффа, прибита над кріслом глави такого бюро — чим не золота медаль Олімпіади?
Але повірте, ідеал далекий від реального життя. Якщо з такими розслідуваннями складно навіть у США, то в Україні — майже неможливо. Мало того, що слідаки, прокурори і судді готові "злити" справу ще на етапі зльоту.
Так ще й мало хто розуміє, як ловити Мейдоффа, Мавроді та Леїв. Адже мисливець на таких геніїв сам повинен бути генієм. Де ви бачили геніїв серед податкових міліціонерів? Вимагачі — є. Покидьки — напевно. Посередності — часто-густо. Ну хто з них зможе зрозуміти, чим займаються в "Нафтогазі"?
Тому я не вірю в блискуче майбутнє БЕБ. Швидше, в ганебне. Знову всю роботу скидатимуть на Всевишнього.
Публікується за згодою автора.