Розділи
Матеріали

"Гучні" не стріляють. Що змусило шкільного стрілка з Казані взятися за зброю?

Чому комп'ютерні ігри не підвищують рівень агресії. Чому психічне захворювання підвищує ризик стати жертвою вбивці, а не вбивцею. Чому агресивна поведінка може бути відповіддю на тривожність, яка супроводжує стрес. Чому дефіцит позитивної уваги змушує братися за зброю.

Читає мене не дуже багато людей. Крапля в морі проти обивательського валу. Але ті, хто читає, постарайтеся — навіть на тлі страху і мозку, що підказує вам у захисному порядку — відходити від спливаючих з мозочка стереотипів.

Ні. Компʼютерні ігри не підвищують рівень агресії. Це доведено. Проведено чимало лонгітюдних досліджень на цю тему. З усіх боків, в різних дизайнах. Ні. Ніяк ніякі Компʼютерні ігри на рівень агресивності не впливають.

Ні. Вбивця з ідеєю фікс практично ніколи не є справді психічно хворою людиною. Серед жорстких злочинців людей з реальними психіатричними захворюваннями — трохи більше 2% від усіх злочинців. 97% з гаком вбивць психічно здорові. Це теж доведено масштабними дослідженнями.

А ось жертв жорстоких злочинів серед психічно хворих набагато більше, ніж здорових. Психічне захворювання підвищує ризик стати жертвою вбивці, а не вбивцею.

Ще смішніше звучить "все зло в інтернеті". Це як сказати "все зло — в телеграфному стовпі". Інтернет — це засіб звʼязку. У ньому можна знайти як зробити бомбу, можна знайти, як зробити мʼяку іграшку для хворої дитини, можна знайти, як спекти калачів для хоспісу.

Що підвищує агресію? З того, що теж доведено в різних дослідженнях.

По-перше, агресивна поведінка (або агресоподібна поведінка) може бути відповіддю на тривожність, яка супроводжує стрес. По-друге, і це дуже важливо, кілька досліджень вказує на чітку кореляцію агресії з низькою самооцінкою.

Наприклад, робота дослідників з Національного університету Кенгбук у Південній Кореї вивчала звʼязок між нестійкою самооцінкою і агресією. У ній розглядається питання, чи не є нестабільність самооцінки (тобто висока внутрішньоіндивідуальна мінливість самооцінки) диференційно повʼязаною з різними типами агресивної поведінки.

Для дослідження бралася вибірка з 235 дітей передпідліткового віку. Самооцінка вимірювалася чотири рази, чотири дні поспіль, проактивна і реактивна агресивна поведінка оцінювалися у рівних номінаціях.

Для опису стабільних рис і флуктуючих компонентів стану самооцінки використовувалася прихована модель "риса-стан-випадок".

Емпіричні результати показали, що в самооцінці не компонент "риса", а компонент "стан" мав істотний звʼязок з агресивною поведінкою.

При контролі над компонентом "риса", компонент "стан" мав позитивний звʼязок з реактивною агресією і негативний звʼязок з проактивною агресією.

Ще одне дослідження вчених з Каліфорнійського університету в Дейвісі також показало, що низька самооцінка повʼязана з агресією, антисоціальною поведінкою і схильністю до вчинення правопорушень.

Це дослідження досліджувало суперечливий звʼязок між глобальною самооцінкою і екстерналізацією проблем, таких як агресія, антисоціальна поведінка і правопорушення. У трьох роботах вчені виявили явний звʼязок між низькою самооцінкою і екстерналізацією проблем.

Цей звʼязок був помічений при вимірах самооцінки і екстерналізації на основі даних самого випробуваного, оцінок вчителів і батьків, помічений для учасників дослідження різних національностей (США і Нова Зеландія) і вікових груп (підлітки та учні коледжу).

Більше того, цей звʼязок виявили як поперечно, так і лонгітюдно, і після контролю над потенційними змішуваними змінними, такими як наявність/відсутність підтримки батьків, ставлення дитини до батьків, стосунки з однолітками, успішність в навчанні, соціально-економічний статус та рівень інтелекту .

До того ж вплив самооцінки на агресію виявився незалежним від нарцисизму, що є важливим висновком, з урахуванням недавніх заяв, що люди з нарцисизмом, що не володіють низькою самооцінкою, є агресивними.

Це дуже важливі фактори. У нашій сучасній школі, що знаходиться в глибокій кризі у плані психолого-педагогічних компетенцій у вчителів і адміністраторів шкіл, ан мас в учительських патернах, шаблонах — по-перше, репресивні реакції, принижуючі фрази, образливі фідбеки.

Це майже автоматизми, які необхідно витравляти з педагогічного лексикону, тому що вони — не так нешкідливі, як здається.

У наших школах діти бояться робити помилки (помилка в нашій школі — не спосіб навчання, а гріх, порушення і причина для образ). У наших школах вміють працювати тільки зі свідомо високомотивованими учнями.

Учнів з нормальними когнітивними даними, але зі зниженою мотивацією (в силу різних соціальних, зокрема, обставин) не люблять і вчити не вміють. Для них створюють хронічну ситуацію неуспішності.

Це послідовна депривація самооцінки, яка веде до психічного резістанту. Аж до найжахливішого. Шкільний стрілок, уявіть собі, може піти на злочин, щоб довести, що він розумний.

Хронічне приниження і розміщення його серед невдах викликає бажання проявити себе "високоінтелектуально" — адже спланований і здійснений злочин у цій збоченій логіці доводить наявність високого інтелекту, яка відкидалася в умовах поточного навчального життя.

Зауважте, хоч би який був стрілок, то, як вказують свідки, в анамнезі у нього "він був ДУЖЕ ТИХИЙ хлопець". Гучні не стріляють. Це означає, що людина не була примітною, вона жила у жорсткому дефіциті ПОЗИТИВНОЇ уваги. За нею, в результаті, вона йде зі зброєю.

Такі злочини — завжди багатофакторний ризик. Але однозначно те, що всіх, хто працює в школах, потрібно кардинально переучувати. У сфері законодавства треба точно посилювати норми, які припиняють насильство у сімʼї.

Необхідно грамотно і планомірно розвивати інклюзію. Необхідно розвивати в школах принципи демократії.

Необхідна особлива увага гуманітарним дисциплінам — література, історія, суспільствознавство, мистецтвознавство, іноземні мови. І гуманітаризація точних наук (навіщо ми вивчаємо хімію і біологію — щоб пізнати ЛЮДИНУ). Точні та природничі науки вкрай потрібні.

Але будь-яка агресія — це, в першу чергу, катастрофічний дефіцит soft skills. А ці навички — продукт гуманітарний.

З моніторингів та контрольно-вимірювальних стратегій максимально прибирати змагальність і впроваджувати командність. Не той кращий, хто вище стрибнув, а той кращий, хто спритніше підсобив у досягненні спільної мети.

Необхідно розвивати багатокомпонентне тьюторство у школі (замість збройної охорони).

Необхідні уроки комунікації — нескінченне і професійне навчання дипломатії, СЛОВЕСНОМУ вислову гніву, протесту, незгоди, навичок дискусії та самоадвокації. Без всього цього школа не буде безпечним місцем.

Першоджерело.