Прокляття патерналізму. Чому бюджетники ніколи не стануть фінансово грамотними
Звідки візьметься фінансова грамотність у людей, за яких податки платять роботодавці? У країні, де люди не є податковими агентами, фінансова грамотність не тільки не потрібна — немає причин для її існування.
Прочитав у Валерія Пекаря (з відсиланням до тексту 2019 року Владислава Рашкована) нарікання на відсутність в українців фінансової грамотності, на засилля в головах українців лівих поглядів і патерналізму.
Не розумію тільки, чому причиною цього оголошується якийсь "олігархічний консенсус". А як ліки — якесь перевиховання.
Я не бачу тут нічиїх підступів і хитрощів. Одна статистика, здоровий глузд і навколишнє середовище.
Звідки фінансова грамотність у людей, за яких податки платять роботодавці?
У країні, де люди не є податковими агентами, де банки існують заради банків, де немає фондового ринку і накопичувальна пенсійна система тощо, — у такій країні фінансова грамотність не тільки не потрібна — немає причин для її існування.
Патерналізм?
Яка ще ідеологія може бути в суспільстві, де більшість населення годується зі столу держави — з бюджету? З ким ще можуть бути пов'язані їхні надії і сподівання, як не з цією всемогутньою державою?
Ліві погляди?
Якщо люди народжуються в соціальній годівниці, годуються з неї цілими династіями — які погляди в них можуть бути, крім лівих? (Хіба що ксенофобські — щодо можливих конкурентів у цій годівниці).
Ніщо з цього не виправляється перевихованням.
А тільки радикальним скороченням держави: чисельності державних службовців, урізанням функцій держави, перевертанням контролю з голови на ноги.
Не держава контролює залежних громадян, а незалежні громадяни контролюють державу; не держава стежить, щоб були сплачені податки, а платники податків стежать, як держава витрачає їхні гроші.
Ніякі ідеологи, ніякі партії, ніяка пропаганда тут не допоможуть.
Тільки мільйони "крамарів" — міцно стоять на власних ногах самовпевнених людей.