Таліби в Піднебесній. Що Китаю потрібно в Афганістані
Талібан налагоджує відносини з Китаєм. Розгортання економічних проектів Китаю в Афганістані не є питанням далекого гіпотетичного майбутнього, а вже успішно йде.
Талібан налагоджує відносини з Китаєм.
28-29 липня делегація афганського руху Талібан відвідала Китай з дводенним офіційним візитом. Представники талібів провели переговори з міністром закордонних справ КНР Ван Ї та його помічником У Цзянхао. З боку Талібану делегацію очолював Мулла Абдул Гані Барадар, один із співзасновників організації і близький соратник її колишнього лідера Мулли Омара.
Китайська сторона також повідомляє, що в ході переговорів відбувся "обмін думками з питань, що викликають загальне занепокоєння". У центрі уваги були питання, що стосуються проблем безпеки.
Це перша офіційна зустріч талібів такого високого рівня з представниками КНР і вона повинна сприяти посиленню позицій Талібану на міжнародній арені і налагодженню двосторонніх зв'язків.
Попередня офіційна двостороння зустріч представників Талібану та КНР відбулася у 2019 році в Пекіні, але тоді з Китай не був представлений на такому високому рівні, і відповідно, сама зустріч не була настільки публічною.
Варто зазначити, що самоназвою Талібану є Ісламський Емірат Афганістан, і себе вони вважають не просто організацією, а єдиним законним урядом Афганістану. Відповідно, для них налагодження міжнародних зв'язків і спроба домогтися визнання на міжнародній арені є очікуваним кроком, особливо, коли вони розраховують повністю взяти у свої руки владу в країні.
Китайська сторона на переговорах зазначила, що Талібан стрімко відвойовує великі території Афганістану і "відіграє важливу роль у процесі мирного врегулювання і реконструкції". Безумовно, на важливу роль у реконструкції, а, отже, і в Афганістані в цілому, розраховує і сам Китай, для чого йому і потрібен Талібан. (Зазначимо, що Китай є давнім актором в афганському конфлікті, маючи, за деякими оцінками, визначальний вплив через союзний йому Пакистан на тих же талібів — Ред).
Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї назвав Талібан "важливою військовою і політичною силою", але закликав їхніх лідерів "високо підняти прапор мирних переговорів", йдеться в заяві Міністерства закордонних справ КНР. Ван Ї закликав Талібан працювати над поліпшенням його дипломатичного іміджу і висловив надію, що організація не дозволить опозиційним Талібану ісламістським угрупуванням використовувати територію Афганістану в ролі бази для здійснення атак всередині Китаю.
Серед прямих інтересів Китаю в Афганістані — питання безпеки, пов'язане з діяльністю сепаратистів "Ісламського Руху Східного Туркестану", що може загрожувати владі КНР на мусульманській околиці країни, у Сіньцзян-Уйгурському автономному Районі. Талібан якраз нещодавно взяв під контроль Ваханський коридор на сході Афганістану, що безпосередньо примикає до згаданої території КНР.
Китай хоче, щоб Талібан не сприяв уйгурським сепаратистам і допоміг знищити їх уже в Афганістані. Відповідно, за це таліби отримають налагодження міжнародних відносин і ресурси на реконструкцію країни.
Крім того, Китай зацікавлений у природних копалинах на території Афганістану, його залученні до китайського глобального проекту "Пояс і Шлях", а також перебиранні на себе ініціативи з ключових питань міжнародних відносин, з метою ослаблення впливу головного суперника Піднебесної — Сполучених Штатів.
Говорячи про практичний інтерес Китаю в Афганістані, варто зазначити, що на території країни, за оцінками, розташовані родовища рідкоземельних металів та інших корисних копалин потенційною вартістю в 3 трильйони доларів.
У 2014 році Геологічна служба США підрахувала, що загальні природні запаси Афганістану можуть включати 60 мільйонів тонн міді, 2,2 мільярди тонн залізної руди, 1,4 мільйон тонн рідкоземельних елементів, таких як лантан, церій і неодим, а також родовища алюмінію, золота, срібла, цинку, ртуті та літію.
Усе це викликає значний інтерес китайців і вони, очікувано, спробують реалізувати тут свої проекти, зокрема, спираючись на друзів з Талібану.
Варто зазначити, що розгортання економічних проектів Китаю в Афганістані не є питанням далекого гіпотетичного майбутнього, а вже успішно йде.
Консорціум китайських компаній уже видобуває мідь у провінції Логар, на південний схід від Кабула, а Китайська національна нафтова корпорація виграла тендер на буріння трьох родовищ нафти протягом 25 років.
Налагодження відносин з талібами, які наразі домагаються відчутних успіхів на полях битв афганської війни, на фоні виходу з країни американського контингенту, є важливою умовою збереження старих китайських проектів і розгортання нових.
Протягом останнього місяця представники Талібану провели дипломатичний бліц, відвідавши з офіційними візитами Тегеран, Москву й Ашхабад. Така дипломатична активність є наслідком виходу з Афганістану контингенту США та їхніх союзників, і відповідне посилення талібів у країні.
Талібан розглядає себе як переможця і відповідно наразі шукає міжнародну легітимність, зовнішню опору і джерела фінансування своєї влади, яка згодом може бути встановлена над усім Афганістаном.
Зростання легітимності, надане повстанцям регіональними лідерами, було зустрінуте, в основному, публічним мовчанням з боку прозахідного кабульського уряду, і нинішній візит до Китаю не став винятком.
Офіційний Кабул наразі відчуває свою слабкість і перебуває не в тій ситуації, щоб голосно заявляти про своє невдоволення.
Візит представників Талібану в Китай пройшов цілком успішно. Таліби заявили про готовність співпрацювати з КНР у сферах економіки і безпеки, не допустити використання Афганістану як бази для дій проти Китаю, а також бажання залучити Китай до відновлення країни. Це ще один крок до відновлення влади талібів над Ісламським Еміратом Афганістан і відповідного посилення впливу КНР.
У нинішній боротьбі за світове лідерство зі Сполученими Штатами Китай продовжує свій глобальний наступ. Очікувано, що увагу КНР притягує саме країна, у якій відбувається відступ американських сил, оскільки це має не тільки локальне, а й міжнародне політичне і морально-психологічне значення. Ключем до успіху тут для Пекіна є налагодження відносин з талібами.