Ви теж наші. Чому в Косово дорожні знаки трьома мовами — і це не проблема

Є така частково визнана країна — Косово. Я там побував і дещо мене вразило. Розповідаю.

Це вуличні таблички (знаки) в місті Призрен.

Ще одна ілюстрація банальної, загалом, тези: в цивілізованих країнах держава говорить з людьми їхніми мовами (зрозуміло, за наявності "критичної маси" носіїв), а не намагається змусити людей говорити якоюсь однією.

Для мене повною несподіванкою був дубляж табличок турецькою. Поняття не мав, що в Призрені є помітна кількість носіїв цієї мови. Ну ось, з'ясувалося, є.

Відповідно, позначення вулиць / площ / напрямків трьома мовами (албанською, сербською та турецькою), а туристична інформація — чотирьома (ті ж три, плюс "універсальна" англійська).

При цьому, як бачите, позначення напрямків (Приштина / Брезовиця) — чітко із серії "і так зрозуміють". Можна було б і не дублювати. Але дублюють. Чому? Для мене відповідь цілком очевидна. Показати носіям "інших" мов: ВИ ТЕЖ НАШІ.

Й окремим пунктом скористаюся нагодою зазначити. Відповідно до загальноприйнятої (?) точки зору, серби піддавали косовських албанців геноциду, етнічним чисткам або чомусь у такому роді. Я не знаю, якою мірою це відповідає дійсності; якщо щось не так, то нехай фахівці мене виправлять.

Так?

Як бачите, ні.

Уся офіційна інформація і тут, і в Приштині дубльована сербською. (Неофіційної, типу магазинних вивісок — практично немає.)

А на знімку нижче це вже не Косово, а сусідня Чорногорія. На деякій відстані від албанського кордону знаки дубльовані... так-так, албанською.

Не дуже вірю, але потай сподіваюся, що хоч одна людина в Україні, подивившись на ці картинки, хоч трохи задумається. Якщо так — то я вже досяг успіху.

Усім взаєморозуміння!

Першоджерело.