Вспоминая Сайгон. Почему Афганистан — это колоссальный удар по репутации Джо Байдена
Дивлячись на жахливу картину жахливої паніки і відчаю в аеропорту Кабула, можна з упевненістю сказати, що дата 15 серпня 2021 року стане колосальним репутаційним та іміджевим ударом по США і президенту Джо Байдену персонально.
Здається мені, не стільки саме падіння Кабула, скільки ось ця жахлива картинка жахливої паніки і відчаю в аеропорту Кабула стане найсильнішим репутаційним ударом по США і президенту Джо Байдену персонально.
Захоплення афганської столиці військовими колонами озброєних бойовиків з автоматами напереваги, які стоять біля подертих і брудних пікапів з величезними білими прапорами на фоні напису "Ласкаво просимо в Кабул" — це те ще видовище, навіює неприємні спогади 20-річної давності, особливо в американських ветеранів афганської війни.
Однак, варто врахувати гіперчутливість нинішньої (перш за все, західної) аудиторії до медійно-відокремлених епізодів людських страждань, а також схильність медіа над-драматично передавати емоційні потрясіння.
І з цієї точки зору саме кабульський аеропорт стане символом відходу США з Афганістану. А не входження талібів у Кабул і не фотографія політичного представника Талібану, який сидить з втомленою посмішкою в кабінеті президента-втікача.
В аеропорту твориться справжній хаос. Тисячі пов'язаних з проамериканською адміністрацією афганців і членів їхніх сімей — схвильовані жінки, які оплакували дітей, перелякані люди літнього віку, уже колишні чиновники державної адміністрації, знаменитості, міністри, військові чини — усі кинулися в аеропорт у надії зловити літак, який забере їх в іншу країну, одну з тих, на які вони працювали останні 20 років.
Паралельно, британці, американці та канадці завезли туди своїх солдатів, щоб евакуювати персонал посольств.
Вони не встигають усіх забрати, афганці кидаються від одного борту, що відлітає, до іншого прямо на злітно-посадковій смузі, намагаються залазити на крила важких американських транспортників, прориваються через огорожі, перелазять через колючий дріт, перекидають через неї дітей, чіпляються за шасі літаків на зльоті і кидаються вперед, намагаючись застрибнути всередину С-17 на повному ходу.
Чиновники поспішають вилетіти першими, що ще більше злить простих афганців, приводячи їх у гнів, який вони виливають, обсипаючи прокльонами то втікача президента Гани, то західних союзників.
Можна багато дискутувати про те, чи програли США в геостратегічному плані, чи це такий хитрий далекоглядний маневр, покликаний усіх переграти.
Але дивлячись на афганців в аеропорту Кабула, перечитуючи перезбуджений сегмент соцмереж, дивлячись репортажі з місця подій, можна з упевненістю сказати, що для Штатів 15 серпня стане колосальним репутаційним та іміджевим ударом. Та й для інших країн НАТО теж.
Тут не вистачає ще стрільби в натовп афганців з боку американських військових і масової тисняви, яка призведе до загибелі купи народу. Втім, новини про це вже приходять.
У цьому і полягає трагедія безвиході Штатів. Вони не могли не піти, цей момент ганьби мав настати, бо вони самі загнали себе в таку ситуацію. Питання лише полягало в тому, коли це зробити, як організувати, як пояснити і хто прийме рішення. Ось тут, звичайно, могло вийде, напевно, краще, ніж те, що ми побачили.
Зі свого боку, "Талібан" буде використовувати цю ситуацію по максимуму, розкручуючи у своїй пропаганді свій образ як найлюдяніших і адекватних на фоні бездушних американців, які кидають своїх же людей. Уже почали, соцмережі забиті цим.
Загалом, кабульський аеропорт, як написав один колумніст у Twitter — це, мабуть, той самий "сайгонський момент" Джозефа Байдена.
Одна надія на Панджшерську ущелину. Це єдина провінція, що залишилася непідконтрольною талібам. Туди бігли віцепрезидент Афганістану Амрулла Салех (етнічний таджик) і Ахмад Масуд (син легендарного "панджшерського лева" Ахмада Шаха Масуда) — мабуть, двоє найзапекліших командирів анти-талібських сил, які зберегли бажання чинити опір.
Правда, без підтримки Заходу і місцевого населення, зробити це буде надзвичайно важко.