Розділи
Матеріали

Перемога над каблуком. Чому взуття курсанток говорить про армію більше, ніж техніка на параді

Гарна новина полягає у тому, що у 2021 році спроба знецінити внесок жінок в обороноздатність країни провалилася. І рішення, прийняте в міністерстві, було явно і кардинально переглянуте під тиском громадської думки. Схоже, в країні запрацювала здорова політична система, і у народу з'явилися реальні важелі впливу на владу.

Розмір в сантиметрах має значення. Особливо, якщо мова про висоту каблука, на якому доводиться подовгу марширувати в строю. На параді, присвяченому 30-й річниці Незалежності України, поки інші глядачі робили селфі на тлі бойових машин, я розглядала ноги жінок, що йдуть в колонах.

Порадували два моменти. По-перше, всі, кого мені вдалося розгледіти, були у взутті на низькому ходу, яке здавалося цілком зручним. По-друге, на ногах курсанток Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка цього разу не виявилося пластирів, наліплених у кілька шарів, що я бачила на багатьох з них під час репетицій параду. Мабуть, за минулі дні рани встигли зажити, а пухирі і водянки підсохнути. Так, практично хепі ендом завершилася історія, що почалася кілька місяців тому, коли хтось із чиновників Міністерства оборони вирішив, що на параді в День незалежності дівчата повинні марширувати на підборах.

В кінці червня соціальні мережі вже рясніли фотографіями курсанток військового вишу, що марширують в "парадному" взутті. Підготовка до заходу, приуроченому до Дня незалежності, передбачала щоденні тренування тривалістю по чотири години кожне, все це у формених туфлях на підборах. Коли в Мережі з'явилися скарги курсанток на те, що в такому взутті важко марширувати, відразу кілька жінок з українського політикуму відреагували на це, як на команду "фас". Депутатка від "Євросолідарності" Ірина Геращенко, віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина, віцеспікер Верховної Ради Олена Кондратюк і активістки жіночого ветеранського руху дуже різко висловлювалися про fashion-ініціативи Міноборони. Називали її "приниженням" і "лютим трешем". На початку липня міністр оборони Андрій Таран навіть отримав дуже своєрідне підношення від фракції Геращенко — туфлі на підборах з пропозицією сходити в них на парад. Важко сказати, чого тут було більше — бажання попіаритися на ефектній темі гендерної нерівності в армії чи щирого бажання полегшити життя дівчатам у формі. Так чи інакше, публічні заяви дуже видних персон посипалися одна за іншою. Історією зацікавилися великі західні мас-медіа рівня CNN і DW.

Представники міністерства спочатку намагалися відстояти офіційну позицію, даючи коментарі про те, що взуття, мовляв, зручне, каблук стійкий, але зупинити вже зрушену на них інформаційну лавину вони не змогли. Раніше прийняте рішення довелося переглянути. Не тільки курсанткам з Шевченка, а всім учасницям параду зі Збройних сил дозволили марширувати на низькому ходу. Цьому передувала цікава зразково-показова зустріч міністра Андрія Тарана з незадоволеними курсантками. Була потрібна вона, головним чином, для виправлення зіпсованої скандалом репутації. Суть претензій до того часу багато разів була докладно викладена у відкритих джерелах. Глава оборонного відомства просто не міг не знати, чого саме від нього чекають. Однак, готовність особисто зустрічатися з ущемленими і вислуховувати скарги майже завжди благотворно позначається на реноме політичної фігури.

Бойову одиницю не потрібно прикрашати. Вона вражає глядача хоча б тому, що є одним з доданків військової могутності країни.

Отже, інформаційна війна прихильників і противників каблуків у парадній-армійській формі закінчилася нищівною перемогою останніх. Комусь вона може здатися подобою війни Ліліпутії і Блефуску з "Подорожі Гуллівера" Джонатана Свіфта, коли причиною протистояння було те, що одні хотіли розбивати яйце з тупого кінця, інші — з гострого. Деякі політичні та військові експерти, які коментують конфлікт, побачили у ньому свідчення того, що жінки і справді не створені для армійської служби, раз, обговорюючи захід, який покликаний продемонструвати оборонну міць країни, вони зосередили увагу на туфлях.

Втім, якщо розглянути ситуацію менш поверхнево, стає зрозумілим, що висота каблуків у парадній формі — не самостійна проблема, а симптом, ознака дуже специфічного ставлення до жінок у Збройних Силах України. На попередньому параді вони марширували в берцах, звичайній формі і зі зброєю. Цілком адекватна презентація для тих, хто вважається реальною силою. Бойову одиницю не потрібно прикрашати. Вона вражає глядача хоча б тому, що є одним з доданків військової могутності країни. Показувати жінок таким чином означає визнавати їхню соціальну значимість в армії і заслуги у справі захисту батьківщини. Цього року хтось вирішив, що жіночий контингент потрібно вивести на парад "в красивому". Курсантки військового інституту опинилися в центрі уваги громадськості, але насправді йшлося не тільки про них. Загальний підхід до організації параду змінився. У новій парадигмі жінки у формі розглядалися вже не як доданок мощі, а як "прикраса" ЗСУ.

Хороша новина у тому, що у 2021 році спроба знецінити внесок жінок в обороноздатність країни провалилася. Втім, є ще одна новина — рішення, прийняте в міністерстві, було явно і кардинально переглянуте під тиском громадської думки.

Тут немає нічого унікального, тисячі представниць цивільного населення постійно стикаються з таким же ставленням, на роботі їх не втомлюються називати "прикрасою колективу". Слово "прикраса", як правило, використовують для позначення чогось приємного оку, але не значущого. ЗА необхідності без нього запросто можна обійтися. Назвати когось "прикрасою" фактично означає заперечувати його/її практичний внесок у досягнення загального результату. Того ж ефекту можна досягти, якщо презентувати когось як "прикрасу" невербально, відповідним чином одягнувши. Жінки, які марширують на підборах, це вже не парад, а костюмоване шоу. Не демонстрація обороноздатності України, а захід для розваги публіки. Хороша новина у тому, що у 2021 році спроба знецінити внесок жінок в обороноздатність країни провалилася. Втім, є ще одна новина — рішення, прийняте в міністерстві, було явно і кардинально переглянуте під тиском громадської думки. Це дуже хороший прецедент. Схоже, в країні запрацювала здорова політична система, і у народу з'явилися реальні важелі впливу на владу. Відзначивши 30-ту річницю незалежності ми нарешті отримали очевидне підтвердження того, що живемо у по-справжньому демократичній державі. І справді — є з чим себе привітати.