ІДІЛ у країні "Талібану". Чому бойовики "ісламського халіфату" — проблема для талібів
Осередки терористичної "Ісламської Держави" можуть стати проблемою для руху "Талібан", який отримав владу в Афганістані. Чи зможуть таліби зачистити країну від непідконтрольних їм груп ісламістів?
Звідки ІД (мережевий радикально-фундаменталістський рух "Ісламська Держава", заборонений за терористичні методи в цілому ряді країн світу — Ред) взявся в Афганістані?
Ще у 2015 році в ООН заявляли, що до 10% талібів симпатизують "Ісламській державі". Тоді у 25 провінціях країни було зафіксовано існування груп, які поділяють ідеологію ІД. У тому ж році терористам з ІД вдалося захопити 8 районів у провінції Нангархар, на кордоні з Пакистаном.
Причина такого швидкого успіху полягала в самій природі місцевих прихильників ІД.
На північному сході Афганістану, у провінції Нангархар і Кунар, ядро ІД становили переселенці з Пакистану, які у 2010 році під тиском військових операцій пакистанців у сепаратистському північному Вазиристані були змушені тікати із сім'ями до сусідів через кордон.
Однак, поступово переселенці, які вже мали бойовий досвід, почали створювати свої тренувальні табори, школи і центри. У 2015 році ці пакистанські переселенці присягнули на вірність лідерові ІД. Це не сподобалося місцевим талібам, однак спроби силою вибити нових конкурентів провалилися.
Навіть підтримка авіації США і допомога місцевій поліції не допомогли. З Нангархара вплив ІД почав поширюватися на інші провінції Афганістану.
На півдні країни, у провінціях Гільменд і Фарах, кістяк ІД становили колишні таліби. Їх очолив ветеран руху, радник покійного глави "Талібану" Мулли Омара і тіньовий губернатор провінції Урузган Абдул Рауф Хадема. Йому не подобалася помірність нинішніх талібів і їхні контакти з Пакистаном.
У 2014 році Абдул Рауф Хадема відвідав Ірак, де отримав благословення від лідера ІД — Абу Бакра аль-Багдаді на створення осередку ІД в Афганістані. Йому також виділили гроші з бюджету халіфату, якими Абдул Рауф Хадема щедро обдаровував незадоволених командирів талібів.
До своєї загибелі у 2015 році йому вдалося зібрати кілька груп і поширити вплив ІД на сусідні з Гільмендом провінції. Однак, до захоплення території на півдні справа не дійшла. Місцеві таліби зуміли розбити і витіснити групи іділовців з півдня, і ті змушені були тікати в Нангархар.
Окремі осередки ІД існували також у провінції Логар. Тут кістяк становили бійці забороненого владою Ташкента "Ісламського руху Узбекистану" і вихідці з Північного Кавказу, які у 2014 році були змушені тікати з Пакистану.
Талібам швидко вдалося їх придушити, однак кілька командирів і бійців також бігли в Нангархар.
Нарешті, групи ІД у великих містах, у першу чергу Кабулі і Джелалабаді, становлять молоді освічені студенти, які були радикалізовані пропагандою ІД.
На відміну від талібів, які орієнтовані на сільську молодь, іділовці ефективно вербують молодь з великих міст Афганістану і Пакистану.
Безкомпромісність, ефективна пропаганда в соціальних мережах і глобальний заклик (на відміну від суто національно орієнтованого і не націленого на експансію за межі Афганістану "Талібану" — Ред) вигідно виділяють ІД в очах радикально налаштованої частини місцевої молоді.
Під керівництвом досвідчених іноземних інструкторів ця афганська молодь зуміла організувати систематичні терористичні кампанії проти талібів, представників колишнього проамериканського уряду і релігійних та етнічних меншин.
І хоча талібам раніше вдавалося придушити всі вогнища ІД, крім Нангархара, наразі ситуація змінилася. Таліби сьогодні — влада, яка співпрацює з американцями. І це для молодих радикалів у рядах самого "Талібану" може стати аргументом на користь переходу до ІД.
Помірна опозиція талібам буде концентруватися навколо опору в Панджшерській ущелині, а радикальна — у рядах ІД. І якщо таліби не зможуть швидко зачистити ці два осередки опору, з кожним новим компромісом або провалом вони будуть втрачати підтримку і посилювати одну з частин опозиції.
Першоджерело: телеграм-канал автора.