Повернення внутрішніх офшорів. Чому Китай і Великобританія лікують економіку не за Гетманцевим
На відміну від України, уряди Китаю і Великобританії бачать одним з можливих джерел пожвавлення економічного життя після пандемії Covid-19 реінкарнацію вільних економічних зон.
Одним з паралельних Brexit-у процесів у Великобританії (з кінця 2016 року) було відтворення вільних портів — Freeports — територій до 45 км (морські порти або аеропорти), на яких діють більш м'які митні і податкові правила, а також створюється особливе планування інфраструктури з метою максимальної підтримки інвестицій, зайнятості та інновацій.
Подібна практика існувала з 1984 по 2012 рік і охоплювала 8 територій, включаючи Ліверпуль, Саутгемптон і порт Тілбері.
Сьогодні Великобританія, не обтяжена правилами ЄС (хоча там на сьогодні існує близько 80 таких територій, але з більш помірними податковими преференціями і жорсткими правилами державного субсидування), відроджує політику внутрішніх офшорних зон.
Розташування восьми нових вільних портів було оголошено в березневому бюджеті-2021, включаючи аеропорт Іст-Мідлендс, порти Ліверпуль, Плімут, Солент і Темза.
Бізнес у Freeport отримає з квітня 2022 року тимчасові податкові пільги щодо соціальних відрахувань з фонду оплати праці, спеціальні відрахування на інвестиційні витрати, знижки при купівлі нерухомості та звільнення від податків з неї, безподатковий імпорт сировини і комплектувальних для виробництв, що розташовані на території Freeport, а також субсидії від влади.
Шотландський уряд, який спочатку скептично ставився до вільних портів, тепер планує ввести свою власну схему, що отримала назву "green ports".
Аналогічну політику реалізує і Китай, влада якого 5 вересня затвердила план розвитку так званої "зони поглибленої співпраці" для територій Гуандун-Макао (узбережжя Південно-Китайського моря, що межує зі спеціальними адміністративними районами Гонконг і острів Макао).
Територія співпраці також пропонує преференційний режим оподаткування: знижені ставки корпоративного податку і прискорену амортизацію основних засобів, іноземні інвестиції в туризм і нові технології отримають пільгу з податку на репатріацію, роботодавці зможуть платити знижену ставку податку з доходів своїх найманих працівників.
Таким чином, одним з можливих джерел пожвавлення економічного життя після пандемії Covid-19 деякі уряди (на відміну від українського, який вважає зростання податкового тиску універсальним засобом підтримки економіки) бачать реінкарнацію вільних економічних зон.