Постковідна реальність: хто в Україні постраждає від нових податкових правил ЄС

Днями Європейська комісія озвучила рамки нового податкового порядку в умовах "післяковідної" економіки — Business Taxation for the 21st Century.

У документі викладається як довгострокове, так і короткострокове бачення підтримки відновлення Європи після пандемії COVID-19 і робиться акцент на таких наріжних каменях нової європейської податкової системи:

№ 1 — глобальна реформа корпоративного податку: визнається втрата в умовах цифрової економіки актуальності ключових для минулого століття концепцій "податкового резидентства" і "джерела доходу" і необхідність капітального ремонту застарілої міжнародної системи корпоративного оподаткування.

Головними названі питання розподілу податкових прав і введення загальноєвропейського мінімального податку, який пропонується не відкладати в довгий ящик і вже у 2023 році реалізувати у формі затвердження загальноєвропейських правил розрахунку податкової бази під абревіатурою BEFIT (Business in Europe: Framework for Income Taxation).

При цьому, нова модель замінить проект єдиної консолідованої корпоративної податкової бази (CCCTB), що припадає пилом у кабінетах єврочиновників з далекого 2011 року.

Оцінюючи в цілому зазначену пропозицію, варто зазначити, що нічого нового в принципі не пропонується. Старенька Європа планує рухатися в контексті запропонованого ОЕСР двокомпонентного підходу щодо вирішення податкових проблем цифровізації економіки, а саме: впровадження гібридного принципу сплати податку і прийняття глобального протиерозійного механізму (Global Anti-Base Erosion Proposal або GloBE), суть якого той же єдиний глобальний мінімальний податок на прибуток.

Інтересантів відсилаю до першоджерела: "Tax and digital: OECD/G20 Inclusive Framework on BEPS invites public input on the Pillar One and Pillar Two Blueprints" (2020);

№ 2 — війна з ухильниками: наступні два роки (2023-24 рр.) пройдуть у ЄС під гаслом реалізації нового законодавчого пакету щодо посилення боротьби з податковими зловживаннями (Package for fair and simple taxation), представленому громадськості в середині минулого року. Пакет базується на трьох китах:

• 25 ініціатив щодо посилення заходів адміністрування і збору податків, включаючи перехід до єдиної в ЄС е-реєстрації платником ПДВ (розширення механізму єдиного вікна), внесення змін до базової Директиви ПДВ, розширення автоматичного обміну інформацією на криптоактиви й електронні гроші;
• перегляд Директиви про адміністративне співробітництво (DAC7), що дозволить податковим службам країн — членам ЄС автоматично обмінюватися інформацією про доходи, що отримуються продавцями на цифрових платформах;
• реформа Кодексу поведінки (Tax Good Governance) і внесення поправок до правил формування "чорного" списку юрисдикцій, що не співпрацюють з ЄС.

До речі, нова версія Кодексу спробує змусити великі компанії публікувати свої ефективні податкові ставки, а також стане протидіяти використанню підставних транзитних компаній і схем уникнення оподаткування через тонку внутрішньогрупову капіталізацію (кредит замість інвестиції);

№ 3 — Зелений курс (European Green Deal) і стратегічна промислова мета ЄС по "вирівнюванню можливостей" між європейськими компаніями і компаніями-конкурентами з інших країн.

Під впливом економічної кризи Зелений курс зазнав колосальної трансформації і з в цілому податково-нейтральної ініціативи зі скорочення викидів вуглецю, що переросла в надагресивний протекціоністський план щодо введення ряду нових податків і скорочення податкових пільг та преференцій, зокрема:

• перегляд енергетичної Директиви по оподаткуванню (Council Directive 2003/96/EC) в частині урізання мінімальних рівнів оподаткування продуктів енергії і звільнень (повних або часткових) від оподаткування (Україні в рамках євроінтеграційних процесів також доведеться адаптувати нову версію Директиви);
• запровадження механізму "вуглецевого" захисту ринків ЄС (Carbon Border Adjustment Mechanism або CBAM), що представляє собою введення особливого різновиду ввізного мита та пропозицію щодо перегляду системи торгівлі викидами в ЄС (ETS).

Принцип нового податку — стягувати плату за товари, імпортовані в ЄС, на основі викидів, що виникають під час їх виробництва з юрисдикцій, які застосовують менш суворі правила для боротьби зі зміною клімату (зменшення викидів СО2) або використовують "шкідливе" субсидування таких товарів.

№ 4 — цифровий перехід: оподаткування цифрової економіки також планується зробити "дійною коровою" бюджетів.

Для цих цілей уже придуманий новий податок — цифровий (digital levy), який замінить більш ранні прожекти єврочиновників, наприклад Digital Services Tax 2018 року. Подробиці його поки не розкриваються.

І, нарешті, рефреном до вказаних магістральних напрямків нової податкової політики йдуть менш масштабні "побажання", що призводять до наповнення порожніх бюджетів, розробка яких планується вже до кінця поточного року:

• на фоні досягнення історично максимальних розмірів базових ставок ПДВ, проводити політику усікновення неефективних знижених ставок і перегляд звільнень від податку (новий аргумент в Україні прихильникам скасування знижених ставок на сільгосппродукцію — 14% і ліки — 7%);
• розширення пігуанського підходу до забруднювачів навколишнього середовища (мається на увазі заклик до різкого збільшення екологічних податків);
• не забувати про акцизи на тютюн і алкоголь, а також майнові податки як "ефективний спосіб збільшення податкових надходжень".

Якщо спрощено резюмувати, то податкова політика (а, може, й інспектор) остаточно прийде в кожну компанію і кожен європейський дім.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.