Поворот не туди. Чому Україна — найбільш економічно невільна країна Європи
"Україна вже шостий рік — найбільш економічно невільна юрисдикція Європи. Втручання держави в економіку ростиме, а ступінь економічної свободи буде ще більш стискатися". Думка.
Літній час відпусток апріорі не підходить для глибоких висновків та оцінки далеких перспектив. Але жаркий поділ Мінфіном та НБУ "раптових" грошей від МВФ (а там, нагадаю, $2,7 млрд) і бачення окремих топчиновників і депутатів про подальші долі Батьківщини, мимоволі стимулюють критичне мислення.
Висновки напрошуються такі:
(1) Корабель під назвою "Україна" до його 30-річчя готують до жорсткого етатичного розвороту.
Втручання держави в економіку ростиме, а ступінь економічної свободи буде ще більш стискатися в обіймах Левіафана (хоча, куди вже далі, ми шостий рік найбільш економічно невільна юрисдикція Європи).
Яскравим прикладом політики "цвітіння економіки під суворим наглядом чиновника" є те, що збираються зробити в Україні з, мабуть, найбільш потенційно перспективними галузями першої половини 21 століття — IT-ринком і ринком віртуальних валют — йдеться про законопроєкти 4303 і 3637). А саме, для зазначених сфер будуть створені окремі державні наглядові регулятори з правом карати і милувати.
Результат вже більш-менш очевидний, вийде або ніяк або погано.
(2) Держава очевидно артикулює неминуче посилення податкового й адміністративного тиску на бізнес і громадян
Проникнення чиновника в кишеню кожного українця через тарифи на газ, світло й інші комунальні послуги стало більш-менш звичним. Але ось до гіперактивного вилучення грошей у платників податків у вигляді різних податків ще доведеться звикати.
Передумови найпереконливіші:
- нульове декларування / податкова амністія (Закон 1539) вже переростає зі стимулу для повернення капіталів в економіку в каральний інструмент збору податків (законопроєкт про непрямі методи контролю витрат громадян уже на підході);
- пакет нібито антиолігархічних законодавчих ініціатив уряду на початку липня містить підняття податків на 55 млрд гривень (йдеться про напалм-законопроєкти 5600 і 5636). Особливо зазначу нездоровий фіскальний акцент держави ще на одному з драйверів відновлення економіки — сільському господарстві;
- низка маніпуляцій (афера з мінімальним податковим зобов'язанням, підвищення податків для фермерів 4-ї групи єдиного податку, залучення до оподаткування звичайних громадян — власників мікроділянок землі від 0,5 га etc) передбачає додаткове податкове навантаження на галузь в 15-17 млрд грн на рік;
- бюджетна декларація на 2022-2024 роки передбачає природний (а насправді — силовий) приріст податкових надходжень здебільшого на 115,5 млрд грн щорічно або більш ніж на 10% на рік.
Як бачите, так звані державники перемагають. Радикальні реформи замінюються сповзанням у стабільність, що, зі свого боку, не дає національній економіці жодного шансу на швидке одужання.
Ну, а економічно активному населенню в Україні поки надається єдина альтернатива — розвиток усупереч або виживання!