Не лізти в кишеню до людей. Чому Україні потрібно відмовитися від жорстких правил фінмоніторингу

Історія багатьох країн — це, як правило, приклади не мейнстрімного розвитку.

Класичний приклад — Ізраїль, який вважає, що правила створені для того, щоб як мінімум піддавати їх сумніву. А як максимум — порушувати в своїх інтересах.

Для Ізраїлю немає авторитетів, які можуть вказати йому пальцем на "тумбу".

Візьмемо приклад Китаю. Він виріс на копіюванні зразків чужої продукції та крадіжці технологій.

Ми не вміємо адаптувати успішні рецепти та слухаємо поганих порадників.

Швейцарія створила свою фінансову систему на тотальному захисті інформації про клієнтів, не цураючись і вельми сумнівних капіталів.

У нас же все доходить до абсурду: фінансовий моніторинг на всі транзакції вище 5 000 гривень.

Невже нашій економіці не потрібні мільярди доларів і гривень, які знаходяться на руках у населення?

Якщо потрібні, тоді чому ми постійно позичаємо на Заході у приватних кредиторів під божевільні відсотки або беремо пов'язані політичні кредити в МВФ?

Я такої іншої країни не знаю…

Ви можете уявити собі Ізраїль, який не використав би свій внутрішній ресурс, вважаючи за краще виключно зовнішній?

Не можна бути святішим за Папу Римського, не можна бути більш "пухнастим", ніж швейцарський банкір, особливо, зразка минулого століття.

У своїх статтях я часто пишу про те, що в частині фінмоніторингу, Україна схожа на Сорочинський ярмарок, який намагаються втиснути в рамки стандартизованого європейського банкінгу.

Аналогічні процеси спостерігаються у всіх сферах, де можна заробити гроші для бюджету.

Якщо ми запускаємо модель грального бізнесу, то навіщо встановлювати такі жорсткі правила фінансового моніторингу, через які бюджет отримає копійки, а не десятки мільярдів?

Мудрість держави полягає в умінні знаходити правильний баланс, коли забезпечуються високі надходження до бюджету.

Адже жорсткі правила в корупційній країні, де правлять бал "каламутні силовики", завжди призводять до максимально токсичного результату: і бізнес не розвивається, і бюджет бідний, і схеми, при цьому, процвітають.

Правильне рішення на етапі запуску будь-якого ринку — це лайт-режим для його розвитку та максимізації доходів.

Україна, яка є учасником клубу розвинених країн, але виконуючи всі висунені до неї цими країнами вимоги, втрачає свої конкурентні переваги. Зокрема, і в частині грального бізнесу.

Потрібно пропонувати інвесторам "плюшки", і їх у нас не так і багато.

Більш лайтовий фінансовий моніторинг міг би створити фактор конкурентної переваги для нас порівняно з тією ж Грузією або Туреччиною.

Фінансовий моніторинг на Сорочинському ярмарку — це режим, коли ніхто нічого не купить і не продасть.

Якщо Україні потрібен відрізок динамічного зростання в найближчі 10-15 років, потрібно діяти нестандартно і не мейнстрімно, потрібно не боятися спростовувати нав'язувані кліше та догми.

Тоді є шанс стати успішним "випускником".

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.