Бабуся в Пасажі. Куди Україна повинна просувати свій експорт і чому вона цього не робить

За старою звичкою періодично аналізую результати дії міжнародних торговельних "мегапроектів" минулої влади.

Пам'ятайте віце-прем'єра Кубіва і торгового представника Микольську (ту саму, яка після роботи в уряді поїхала за грантом вчитися в США, хоча зазвичай роблять навпаки).

З якою помпою вони презентували угоду про зону вільної торгівлі з Канадою (я тоді написав на цю тему статтю з критичними зауваженнями).

Скільки відряджень за "кленовим сиропом" було закрито в бухгалтерії Мінекономіки.

Процитую Микольську 2017-го року: "Набуття чинності угоди про зону вільної торгівлі з Канадою означає скасування 98% існуючих мит і привнесе в економіку України $ 200-300 млн. ...Канада — це країна із значним доходом на душу населення, а її імпорт становить 2% від загальносвітового обсягу імпорту".

Минуло майже п'ять років, ніяких 300 млн. дол. ми, природно, не отримали і отримати не могли.

За підсумками минулого року, наш експорт в цю країну склав 81 млн. дол. Найбільші статті нашого експорту: соняшникова олія на 23 млн. дол. і відходи харчової промисловості на 12 млн.

При цьому, 55 млн. Дол. канадського імпорту — це "транспортні засоби" — в реальності, звичайні амеробляхи, тобто автомобільний мотлох.

Ось так, гора тужилась, тужилась і народила мишу (це я про наших "реформаторів). Які навіть після "прискорених курсів" у Стенфорді не розуміють, що торгувати треба не стільки з багатими і ємними по імпорту країнами, скільки з тими, кому потрібна твоя продукція.

Україна в цьому плані взагалі унікальна країна. З ким, переважно, торгують успішні держави? Правильно, з тими, з ким дружать.

Новостворений азіатський торговий союз АСЕАН плюс Китай і Японія — 42% торгового обороту припадає на країни-учасниці. ЄС (62%) і USMCA (50%).

У нас більше 50% — Азія і Африка.

Найбільший торговий партнер України — Китай, з яким останнім часом ніякої "дружби" не спостерігається.

Найкраще позитивне сальдо для нас — в торгівлі з Індією.

Вся ця історія з мораллю про те, що торгувати треба не обов'язково з багатими країнами, дуже схожа на аналогію, коли бабусі, що продає насіння біля метро Дарниця, радять їхати в київський Пасаж, оскільки там клієнти багатші...

Зате ми активізуємо угоди про ЗВТ з тими країнами, які ніколи не стануть драйверами нашого торгового зростання: Канада, Ізраїль, Туреччина.

Раніше ще вели переговори з Албанією та Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ), куди входять Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн.

До речі, ще у 2017-му я написав статтю про правильні для України торгові зони. Серед іншого, вказав, що мегапроектом для нашої влади має стати угода про ЗВТ з Індією.

Відтоді, у цьому напрямку не було зроблено НІЧОГО. Водночас, саме Індія стає драйвером світової економіки з темпами зростання ВВП на рівні 8%+ і цілком може зіграти роль Китаю двадцятирічної давності.

Тому, угода про створення ЗВТ з Індією хоче укласти ЄАЕС, а конкретно — РФ. Практичні переговори в цьому напрямку з Делі вже веде ЄС.

Але, схоже, наша карма — "дружити" з тими, з ким це позбавлено будь-якого практичного сенсу для нашого економічного зростання.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.