Гра в кальмара мимоволі. Як мігранти-нелегали стали заручниками боротьби Лукашенка та ЄС

Поки всі захоплені грою в кальмара про зневірених, закредитованих і готових піти на все південних корейців, на польсько-білоруському кордоні розгортається не менш трагічна й етично неоднозначна історія. Окей, тут не стріляють в упор, але — байдуже спостерігають за муками десятків, а за даними деяких медіа, і тисяч нелегальних біженців, які пішли на ризик добровільно, але потрапили в смертельну пастку. Це війна: війна між Білоруссю і Євросоюзом, і як на будь-якій війні, там гинуть люди, тільки ось поворот — вони взагалі не громадяни цих країн.

Передісторія питання: міграційна криза на кордонах Євросоюзу

Мігранти з країн Близького Сходу та Африки постійно намагаються потрапити до Європи, тікаючи від воєн, голоду, смерті, бідності і просто до кращого життя. Тут вони можуть претендувати на статус біженця, отримати притулок і міжнародну охорону. Один з відомих шляхів, яким переправляють людей контрабандисти, — це перетин відкритого моря на надувних човнах, у районі Італії та Балкан. І хоча не всі досягають мети, хтось просто тоне (згадаємо злободенний британський серіал "Роки" 2019 року), це не зупиняє потік нелегальних мігрантів.

Але в останні місяці з'явився новий, зовсім не очевидний маршрут: через Білорусь до Польщі (і далі на Захід). З весни з подібними проблемами зіткнулися і Литва з Латвією. Кількість нелегалів, які намагаються перетнути тут кордон, різко зросла. Якщо раніше в Польщу нелегально потрапляла сотня-дві людей на місяць, то зараз буває і по 400 на день. З Німеччини повідомляють, що через польсько-білоруський кордон до них приїхало вже 4000 біженців.

Зрозуміло, що це "ЖЖЖ" неспроста. Це рукотворна міграційна криза — Лукашенко у відповідь на європейські санкції "штурмує" біженцями європейські кордони, змушуючи ЄС йти йому на поступки. Тільки у 2020-му Мінськ підписав угоду про реадмісію, за якою зобов'язується приймати назад громадян, які незаконно потрапили до Євросоюзу з його території.

Однак, слідом за тим пішли президентські вибори, масові протести опозиції, жорстке придушення цих протестів білоруськими силовиками і європейські санкції проти нинішньої білоруської влади на чолі з Лукашенком, що знову гранично загострило і погіршило білорусько-європейські відносини, які вже почали теплішати.

28 червня нинішнього року МЗС Білорусі оголосило, що Мінськ призупинить участь у програмі ЄС "Східне партнерство", не виконуватиме угоду про реадмісію з ЄС і відкликає посла в Брюсселі. Ці заходи були названі "вимушеним реагуванням" на санкції Євросоюзу. А 14 жовтня Лукашенко остаточно підписав проголосований білоруським парламентом закон про призупинення дії згаданої угоди.

А що ж з людьми?

Польща у відповідь на те, що відбувається, ввела на кордоні з Білоруссю надзвичайний стан (не військовий, але доступ стороннім сюди заборонений). 14 жовтня польський парламент проголосував за легалізацію вигнання мігрантів на кордоні і схвалив будівництво прикордонного загородження вартістю 353 млн євро, яке повинно бути обладнане датчиками руху.

Новий закон дозволяє польській владі залишати без розгляду клопотання про притулок, подане після незаконного перетинання кордону, якщо заявник не прибув безпосередньо з небезпечної зони.

Частину біженців поляки все ж приймають і розміщують у пунктах допомоги, але вони вже переповнені, ресурси вичерпуються. Паралельно країна обороняє свої кордони, обнесла кордон колючим дротом і, сухо наслідуючи букву закону, застосовує прийом, який тут називають pushback, тобто просто розгортає нелегалів назад, у Білорусь.

На білоруському кордоні їм відповідно теж не раді і відкидають назад. Як пишуть у польських ЗМІ (які не можна запідозрити в любові до влади), за словами біженців, польські прикордонники відрізняються від білоруських тим, що не б'ють, не стріляють під ноги, не забирають телефони і гроші.

Деякі вже залишили надії і просто там живуть. Чекають, як вирішаться їхні долі. Хтось уже й хотів би повернутися додому, але для цього немає правового механізму — виходу на цей момент просто немає.

Постійно з'являються новини, що помер черговий біженець, у жінки стався викидень, хтось замерз, хтось потрапив у лікарню в стані крайньої гіпотермії, когось нудить, хтось на межі божевілля. Або ось історія — знайшли чоловіка і жінку в легкому осінньому одязі, вони зігрівали своїми тілами дворічну дівчинку, жінка була на краю смерті, виявилася бабусею дівчинки, а чоловік — взагалі не родич.

За словами біженців, у лісах багато мертвих тіл, є сліди перетягування їх з одного кордону на інший, але підтвердити це журналісти не в змозі, тому що не можуть потрапити в закриті зони. Швидкі нібито не приїжджають або приїжджають не завжди. Іноді біженців забирають прикордонники і швидка, їх лікують і розміщують у пунктах допомоги, але іноді їх просто вивозять назад у ліс.

У той же час, як повідомляє влада, бувають випадки, коли нелегальні мігранти самі втікають з лікарень або відмовляються просити притулку в Польщі і намагаються потрапити далі, в Німеччину, Францію, Британію. Повідомляють також про спроби силового переходу кордону, підвезення біженців з боку Білорусі організованими партіями до кордону і навіть стрілянини в сторону Польщі.

Глава організації Homofarber Анна Домбровська пише про pushback біженців на територію Білорусі: "Ми повинні розуміти, що для біженців, які переходять польський кордон, немає безпечного місця в Білорусі. "Якесь" місце позначає ніяке. Перевезення означає кабіну військової вантажівки. А "повертати назад" — силовий примус до переходу кордону — ми знаємо, що прикордонники погрожують людям, зокрема собаками. Це називається насильство".

Як розповідають біженці із Сирії, Іраку, Конго, Ємену, вони й гадки не мали про те, що на них чекає. Наприклад, кажуть, що прибули до Мінська, їх там забрало замовлене таксі, яке доставило до кордону, і вони були переконані, що на польській стороні їх також чекає таксі, щоб відвезти до Німеччини. Серед них є люди, які вільно говорять англійською, з вищою освітою, середній клас, інженери, програмісти, учителі. Зустрічаючи місцевих жителів або волонтерів, які їм допомагають, деякі намагаються втиснути їм гроші, які в них ще залишилися, стають на коліна і просять: "Врятуй мене, врятуй мене".

"Ми — такі ж люди, як і ви, у нас тече така сама кров, як і у вас, — кажуть вони. — Ми хочемо просто жити, так само, як і ви та ваші політики".

Євросоюз (Польща) і Лукашенко вперлися, зійшлися в клінчі: Польща — у захисті своїх кордонів ціною життя людей, Білорусь — у нападі, ціною того ж життя. А біженці все прибувають і прибувають, у надії на … Чим вам не кальмари. Вмирають просто поруч.