Глиняні ноги Піднебесної. Чи варто чекати на швидкий крах китайської економіки

Про те, як правильно читати новини про Китай.

У 2016 році до влади в США прийшов Трамп. Я дивився CNN і весь час чекав, що Трампа посадять. CNN повідомляла, що це станеться приблизно через місяць. Тому що ось, щось там сталося, і через місяць це неминуче призведе до відставки. Я чекав його відставки у 2017, потім у 2018 році. У 2019 я став підозрювати, що відставки не буде. CNN видає бажане за дійсне. Для її глядачів було нестерпно думати, що Трамп залишиться. І думка про швидку відставку була для них солодкою. Дивитися CNN — це було як ходити до психотерапевта. Заспокоює, знімає депресію. Добре!

Знаєте, є такі блогери, які протягом останніх 20 років пишуть, що Росія минулого тижня пройшла точку неповернення. І що Путін скоро піде або помре. Те ж саме. Дуже важко жити з думкою про те, що Путін — це назавжди. Тому люди пишуть про точку неповернення щомісяця протягом 20 років.

Тобто, коли ти когось ненавидиш, то все новини тобі завжди кажуть одне — це була остання крапля. Пишуть, що ось-ось ненависнику прийде кінець. Але він все не приходить і не приходить.

Це був вступ, що готує читача до основної думки.

Сьогодні на Заході Китай дуже і дуже багато терпіти не можуть. І тому всі новини з Китаю подаються нам під тим соусом, що все, Китаю прийшов кирдик.

Зокрема, зараз китайське керівництво затіяло масу змін одночасно. Наїзд на монополії, розмежування з Америкою тощо. І одночасно настала мінікриза. Головний забудовник Китаю, компанія Evergrande, заборгувала 300 мільярдів доларів. Плюс, нестача вугілля і почали відключати електрику. Вугілля дорожчає, а, отже, дорожчає виробництво і китайські товари стають менш затребуваними на міжнародному ринку. Багато оглядачів радісно пророкують близький кінець.

І я підозрюю (але я не економіст і тому не знаю, а лише підозрюю), що ніякої проблеми тут немає, навіть навпаки. Я цей випадок Evergrande поясню нижче детальніше.

Коли років 10 тому внутрішній попит на товари в Китаї загальмувався і навіть впав, уряд вбухнув трильйон доларів у кредитування будівельного бізнесу. Будівництво — третина ВВП, третина економіки Китаю. І ще, китайці традиційно люблять купувати квартири, вкладати заощадження в житлову площу. Тому попит збільшився, економіка продовжувала розвиватися і набирати обертів.

Це називають міхуром, адже набудували міста-примари. Порожні міста. Або в багатьох місцях начебто живуть люди, але якщо туди в'їхати ввечері, то видно, що світло лише на перших двох поверхах. А в інших двадцяти — темно. Міста ці заселені на 10%. Міхур! І кажуть, що він зараз повинен неминуче лопнути.

Але, можливо, нічого не лопне. Адже чому Китай так сильно розвивався? Тому що в Китаї була сильно розвинена інфраструктура. Дороги, залізниці, будинки. Дуже легко відкрити завод або фабрику. Тому, міста-примари — це інфраструктура. У цих містах легко відкрити виробництво при мінімальних капіталовкладеннях. Це раз.

Два. Китай вивів із зони бідності сотні мільйонів людей за останні роки. Урбанізація. Люди переїжджали в міста із села і починали добре заробляти. Це теж китайський ресурс — робоча сила. Причому, утворена, у Китаї загальна середня освіта і величезна кількість студентів. І величезна кількість сильних, підприємливих студентів за кордоном, які, закінчивши навчання, повертаються на батьківщину. Таким чином, наявність для них міст-привидів — це величезний плюс. Є люди, є квартири, є виробничі площі. Усе, що потрібно — це попит і капіталовкладення.

І ось тут стає зрозуміло, що це за "фонд боротьби з бідністю" придумав голова Сі. Він формує фонд "common prosperity", куди корпорації і багаті починають відстібати по 15% від доходів. Джек Ма (власник Алібаби) заробляє 22 мільярди доларів на рік, і він особисто дав 3 мільярди. Тобто, цей податок на багатих вводять, можливо, для розвитку економіки в містах-примарах.

І останнє. Якщо все, що я написав вище — правда, то тоді добре зрозуміло, чому уряд робить банкрутами Evergrande. Щоб скупити їхні активи (будинки, землю) задешево. І влити це у фонд розвитку виробництва Сі. Якому дали красиву назву "Фонд народного добробуту". Але і насправді, якщо міграція в міста триватиме, то кількість бідних людей буде зменшуватися.

Словом, якщо не вірити купі статей про швидкий крах китайської економіки, а проаналізувати, то цілком можливо, що китайські справи йдуть зовсім не так уже й погано. Але ще раз, я не економіст.

На цьому фоні відбувається загострення боротьби за владу, через місяць пленум ЦК КПК, а через рік — з'їзд. Де вирішуватиметься питання про те, чи піде Сі на ще один термін. Якщо ні — його політиці розмежування з Америкою та обмеженням на вивіз капіталу буде покладено край, і все піде за іншим, більш глобалістичним сценарієм.

Першоджерело.