Навіщо Сі розмовляв із Зе? Що Китаю потрібно від України

Сухопутний маршрут "Європа — Китай" передбачає участь або України, або Білорусі, або їх обох. Білорусь, по суті, вже вийшла з гри і, цілком можливо, надовго. Єдиний шанс для КНР зберегти оптимальний для них варіант пов'язаний з Україною.

Китайський залізничний локомотив
Єдиний шанс для КНР зберегти оптимальний для них варіант сухопутного маршруту до Європи пов'язаний з Україною.

У нечисленних, як для масштабу такої події, коментарях телефонної розмови Сі Цзіньпіна і Володимира Зеленського, про яку я вже писав в опублікованій Фокусом колонці, привертає увагу ігнорування ряду обставин. За кадром залишається питання про мотивацію китайської сторони і можливі вигоди для сторони української.

Протягом останніх семи років одним з найпопулярніших сюжетів міжнародної політики України є очікування розмови чергового гетьмана із Самим. Чи зійде і коли саме, удостоїть аудієнції чи обмежиться спілкуванням по телефону, чи буде в доброму настрої чи знову нашепчуть нехороше злі радники?

Рік йшов за роком, у Вашингтоні на зміну Обамі прийшов Трамп, того змінив Байден, а в Києві Петра Порошенка — Володимир Зеленський. Змінювалися фізіономії українських і американських президентів, але не змінювалася сама атмосфера легкої істерики, багато разів описана саркастичними класиками.

Несподівана звістка про телефонну розмову Зеленського з лідером єдиної держави, яку Джо Байден визнає повноцінним суперником США, мала б стати в Україні сенсацією тижня, якщо не місяця. На жаль, але відставка Арсена Авакова виявилася для більшості ЗМІ і публічних експертів набагато більш важливою новиною.

Цей факт вичерпно характеризує їхній кругозір і готовність до осмислення тектонічних процесів, що відбуваються у світі. Провінціалізм місцевошанованих гуру, помножений на неуважність до деталей, прзвзели до того, що ряд значущих аспектів українсько-китайських відносин як і раніше вислизають від уваги української громади.

Для початку — кілька зауважень загального характеру.

Особисте спілкування це завжди питання статусу. Лідер однієї з найбільших і найвпливовіших держав світу — людина з надзвичайно високим статусом. Ще не Син Неба, але досить близько. У керівника найбіднішої держави на європейському континенті і статус відповідний. У ситуації спілкування двох осіб з настільки різною вагою той, у кого він вищий, фактично надає послугу своєму візаві, символічно піднімаючи його на свій рівень.

Важливо
Китайський поворот Зеленського: що він обіцяє Україні?

При цьому, спілкування такого роду передбачає взаємну в нього готовність і бажання. Зеленський не може просто взяти і зателефонувати Байдену, Меркель чи Сі. Він просто не має для цього достатньої ваги, його статус занадто малий.

Тому, власне кажучи, стільки душевних хвилювань викликає в Україні очікування розмови з першою особою держави, що все ще сприймається в нас як світовий гегемон. Будь у Зеленського можливість, він би щодня розмовляв по телефону з тими, хто визначає світову політику. Хоча б піару заради. Але такої можливості в нього немає.

Зважаючи на вищесказану розмову між Сі і Зе, це саме дзвінок першого другому. Буде розмова чи ні, у цій парі визначає саме перший, а не другий. Це саме розмова Сі Цзіньпіна з Володимиром Зеленським, який для чогось йому, Сі Цзіньпіну, виявився необхідний саме зараз.

Що б це могло бути?

У публікації китайського державного інформагентства Сіньхуа докладний переказ слів товариша Сі закінчується абзацом, де згадується "високоякісне спільне будівництво "Поясу і шляху" як можливість для просування співпраці в галузі інфраструктури, у сфері залізничних перевезень за маршрутом Китай-Європа".

Для тупих і неуважних англійська версія новини прикрашена картинкою із зображенням локомотива, що тягне товарний склад. Підпис під нею говорить: "Товарний потяг X9081 "Китай — Європа" залишає Урумчі, столицю північно-західного Сіньцзян-Уйгурського автономного району, прямуючи до Полтави, Україна 29 жовтня 2017 року". Здавалося б, усе гранично зрозуміло.

проект Один пояс — один шлях, транспортні коридори
Ілюстрація до новинної замітки агентства "Сіньхуа". Підпис під нею говорить: "Товарний потяг X9081 "Китай — Європа" залишає Урумчі, столицю північно-західного Сіньцзян-Уйгурського автономного району, прямуючи до Полтави, Україна 29 жовтня 2017 року".

Однак, у новинній замітці на сайті президента України про залізничне сполучення Китай — Європа, яка так непокоїть китайського лідера, не сказано ні слова. Замість цього Володимир Зеленський "наголосив на важливості участі китайських інвесторів у реалізації ряду проектів з розвитку інфраструктури морських портів, будівництва і модернізації доріг, розвитку залізниць і міської інфраструктури та муніципального господарства".

Важливо
Два гіганти. Шість причин, які заважають Індії повторити успіх Китаю

Аналогічні ідеї озвучує абсолютна більшість українських експертів. "Ми повинні пожвавити коридор, який йде в обхід РФ: з Китаю, через Казахстан, Каспійське море, Азербайджан, Грузію, Чорне море і порти Одеси. Цей коридор є критично важливим, тому що тоді ми будемо повністю незалежні від нашого північного сусіда, з яким у нас війна", — міркує Віктор Довгань, радник делегації ЄС, заст. голови Мінінфраструктури з питань європейської інтеграції у 2016-2019 роках.

"Китайці готові плисти через Чорне море", — повідомив LIGA.net один з керівників "Слуги народу".

Чи готові? Тут є певні сумніви. Досить навести різкість на офіційну комунікацію сторін, як стає зрозумілим і протиріччя між їхніми інтересами, і предмет спільного інтересу.

Україна дуже хоче брати участь в обслуговуванні "Одного шляху", який методично тягне в Європу Голова Сі. Є думка, що прямо зараз для цього склалася просто ідеальна ситуація. Несподівана, глибока і непередбачувана криза відносин між Білоруссю і ЄС поставила під сумнів транзит через білоруську територію. Виходячи з логіки довгострокового конфлікту з Росією, Київ наполягає на використанні транспортних коридорів, які огинають російську територію з півдня.

Однак, цей маршрут однозначно не може бути цікавий китайцям. Залізничний маршрут з КНР в ЄС через територію Росії це мінімальні витрати і ризики. В ідеалі контейнер, набитий айфонами, завантажується на з/д-платформі в Шеньчжені і далі мчить без зупинок через усю Євразію, змінюючи кілька разів колію прямо на ходу за допомогою спеціальних рішень.

Важливо
Не тільки "Мотор Січ". Чим загрожує Україні можлива заборона на китайське телеком-обладнання

Шлях через Каспійське і Чорне моря означає, по-перше, відразу чотири додаткових перевалки контейнера між залізничним і морським транспортом. Це і дорого, і довго. По-друге, у морі китайці неминуче стикаються зі своїм основним конкурентом, причому, далеко від своїх баз, без єдиного шансу на ефективну підтримку власного флоту.

Видається очевидним, що КНР потрібен саме сухопутний маршрут у Європу. Тому, без варіантів, КНР зацікавлена в Росії. Однак, у Росії та Євросоюзу немає власного кордону, а Калінінградський анклав не береться до уваги. Сухопутний маршрут "Європа — Китай" передбачає участь або України, або Білорусі, або їх обох. Білорусь, по суті, уже вийшла з гри і, цілком можливо, надовго.

Єдиний шанс для КНР зберегти оптимальний для них варіант пов'язаний з Україною.

Але тут виникає перешкода іншого плану, нітрохи не менш серйозна, ніж білоруська криза. Очевидно, що російсько-український конфлікт робить неможливим маршрут, який пролягає через обидві держави. Сі це знає, однак, продовжує робити ставку саме на цей варіант.

Це має сенс тільки в тому випадку, якщо він вважає реалістичним припинення україно-російського конфлікту. Не замороження, але саме довгострокове стійке рішення.

Вловлюють цей момент українські дипломати? Чи уявляють, яким чином можна цю карту розіграти? Не факт, не факт…