Китайський глухий кут: чому в США досі не можуть позбутися Huawei

Ексклюзивний матеріал CNN, опублікований 23 липня, дає можливість оцінити результати багаторічних (вже п'ятий рік!) зусиль США щодо витіснення китайського телекомунікаційного обладнання. Дивно, але факт — навіть на своїй території адміністрації Трампа і Байдена не змогли повністю його позбутися. Причина банальна до непристойності — гроші. Точніше, їхня відсутність.

Матеріал розповідає про протистояння ФБР та китайських спецслужб, які використовують будь-який шанс, щоб розмістити біля секретних та інших особливо важливих об'єктів обладнання для шпигунства. Прикладом слугує історія 2017 року, коли китайський уряд запропонував подарувати Національному дендрарію у Вашингтоні розкішний китайський сад вартістю $100 млн. Увагу ФБР привернули 2 факти. По-перше, сад передбачалося побудувати на височині, яка забезпечувала ідеальний вид на околиці, включаючи Капітолій. По-друге, матеріали для будівництва мали надходити дипломатичною поштою з КНР, без можливості їх перевірки. Далі від гріха: від подарунка вирішили відмовитись.

Стаття містить згадки про безліч таких історій, водночас жодна з них не закінчилася викриттям та арештами. Під час її читання часом виникає відчуття, що чи то автор, чи її "джерела" валяють дурня. Наприклад, авторка Кеті Бо Лілліс двічі повторює те саме твердження, мовляв, зроблені в Китаї базові станції мобільного зв'язку здатні перехоплювати не тільки "комерційний" трафік, але і "комунікації з обмеженим доступом" (highly restricted) Стратегічного командування США, яке відповідає за ядерні сили. І не просто перехоплювати, а й порушувати!

Річ у тім, що радіоефір, який використовують мережі мобільного зв'язку, є загальнодоступним середовищем. Існує безліч способів прослуховування радіоефіру, включаючи потайливі, тому будь-які чутливі комунікації підлягають шифруванню. Радіопередавальне обладнання, яким за визначенням є базові станції мобільного зв'язку, безумовно здатне "перехоплювати" комерційні радіосигнали в діапазонах частот, на які це обладнання розраховане. Доводиться використовувати лапки, щоб акцентувати принциповий момент — недостатньо вловити і записати якийсь радіосигнал, це навіть не половина справи. Сигнал необхідно розшифрувати, а це завдання іншого рівня складності.

Чи може комерційне устаткування перехоплювати радіосигнали у якихось "заборонених" чи "військових" діапазонах? Так. Тільки за умови, що ці діапазони збігаються з тими, на які це обладнання розраховане. В іншому випадку його необхідно доопрацьовувати, часто дуже суттєво. Те саме стосується й можливості порушення чиїхось комунікацій, й комерційних, й військових. Теоретично це завжди можливо, а за фактом виникає стільки застережень, що ні про яку однозначність не може бути й мови.

Такі серйозні звинувачення вимагають таких же серйозних доказів. Як мінімум, необхідно продемонструвати на підозрюваному устаткуванні як можливість несанкціонованого перехоплення інформації в неавторизованих для нього діапазонах частот, так і його роботу в режимі постановки перешкод. Про це говорять експерти, чия думка наводиться у статті. Однак вони ж визнають, що нічого з цього не тільки не було зроблено, а й, нібито, практично неможливо через надмірну складність.

Повідомляючи про те, що кожні 12 годин спецслужби відкривають нову справу про китайське шпигунство ("ймовірно, вже близько 2000 розслідувань", за словами директора ЦРУ), автор нічого не говорить про кінцевий результат цієї бурхливої діяльності. Скільки шпигунів та посібників викрито? Скільки із них затримано? Віддано до суду? Потрапило за ґрати? Нічого, крім чиїхось слів, які не підкріплені буквально нічим.

А в США, як і раніше, експлуатуються тисячі базових станцій виробництва Huawei. Мало того, сотні веж з цим обладнанням розташовані біля різних об'єктів особливої державної важливості, викликаючи у контррозвідників вже багато років поспіль "занепокоєння". Виходить, ані адміністрація Трампа, ані її наступники не впоралися із повною забороною на китайське обладнання навіть у себе вдома.

Найбільші оператори США кілька років тому позбулися базових станцій "made in China". На відміну від них десятки малих та середніх компаній, які надають послуги зв'язку переважно у сільській місцевості, зайняли категоричну позицію. Вони вимагають повного та безумовного відшкодування збитків, з якими пов'язана відмова від обладнання з Китаю. Федеральний уряд у принципі із ними згоден і навіть передбачив компенсацію, але щось знову пішло не так. Федерали сильно недооцінили необхідні витрати бюджету. Спочатку Конгрес проголосував за виділення $1,9 млрд, проте рік потому профільне агентство визнало, що може знадобитися більш ніж удвічі більше грошей. Влада намагається тиснути на операторів, використовуючи як важіль бюджетні субсидії. Оператори пручаються, стверджуючи, що цих субсидій недостатньо для покриття збитків.

Не можна не визнати, що це виглядає дивно. Три чи чотири мільярди доларів не та сума, яка виглядає надто великою для Штатів, щоб рік у рік терпіти таку масштабну загрозу для національної безпеки, як китайське телеком-обладнання. Можливість непомітно підслуховувати чи навіть порушувати переговори Стратегічного командування — це не жарт. Якщо цю загрозу так довго терплять і не поспішають усунути, виникає питання: а наскільки великою вона є насправді? Чи не займаються американські "лицарі плаща та кинджала" боротьбою з неіснуючими чи сильно перебільшеними загрозами?

Деякі з підозр, які озвучили для статті співробітники спецслужб, виглядають як відверті нісенітниці. Наприклад, ФБР "дуже серйозно" ставиться до можливості використовувати камер спостереження за дорожнім рухом на вежах мобільного зв'язку для шпигунства на користь Китаю. За останні 10 років у Штатах мали місце десятки успішних таких кібератак. Їхні жертви використовували обладнання безлічі виробників. Ні китайське обладнання, ні китайські хакери не зіграли у цих атаках якоїсь помітної ролі. В абсолютній більшості випадків хакери використовували (і продовжують використовувати!) помилки персоналу, а не вразливість "заліза" або програмного забезпечення.

З огляду на нові успішні кібератаки на ключові об'єкти національної інфраструктури, доводиться говорити про імпотенцію американської держави у цій сфері. Схоже, що багаторічна метушня навколо китайських компаній є для тамтешніх "органів" і влади способом цей непривабливий факт хоч якось прикрасити. Що тут сказати, якщо на пряме і конкретне питання, чому після багатьох років публічних звинувачень на адресу китайського обладнання воно продовжує використовуватися поблизу військових об'єктів, директор ЦРУ відповідає: "Нас непокоїть будь-яка можливість для компанії, яка підконтрольна державам, які не поділяють наших цінностей, інтегруватися у нашу телекомунікаційну інфраструктуру".

Ми, українці, також залучені до цього сюжету. З 2019 року Штати періодично намагаються схилити Київ до аналогічних заборон на обладнання КНР. Як свідчить досвід попередніх років, основним інструментом переконання є незграбні маніпуляції. Останній випадок такого роду мав місце наприкінці квітня, коли британська The Times з посиланням на неназвані джерела повідомила про масовані успішні кібератаки КНР проти України. Тоді оперативно та солідарно зреагували як українські спецслужби, так і спільнота проукраїнських хакерів. Вони кваліфікували ці сигнали як дезінформацію, яка не має нічого спільного з дійсністю.

Публікація CNN змушує згадати висновки, зроблені за підсумками попереднього скандалу такого ж роду, коли в ролі викривача виступило агентство Bloomberg. В першу чергу йдеться про тезу: "адміністрація Байдена качатиме тему з Huawei так само незграбно, як і її "попередники", взагалі не беручи до уваги достовірність "фактів", які вона представляє. Нестачу достовірності, найімовірніше, компенсуватимуть примусом і риторичними вправами".