Не тільки "Мотор Січ". Чим загрожує Україні можлива заборона на китайське телеком-обладнання

Арешт і подальше рішення про націоналізацію "Мотор Січі" — однієї з небагатьох, що залишилися, "перлин" вітчизняного машинобудування — стали провідною темою останніх тижнів. Чи зупиниться на цьому влада і хто може стати наступною метою для санкцій РНБО?

Не можна сказати, що ситуація навколо ПАТ "Мотор Січ" стала повною несподіванкою для компетентних спостерігачів. Арешт на акції підприємства був накладений ще у 2017 році з подачі СБУ, яка віднайшла в тому, що відбувається, відразу і диверсію, і державну зраду.

Дивує скоріше те, що рішення про націоналізацію було прийняте не Петром Порошенком, успішним експлуататором іміджу вірного союзника США, а Володимиром Зеленським, який перші два роки свого президентства намагався вибудувати принципово інший образ.

В історії незалежної України націоналізація приватного бізнесу відбувалася буквально лічені рази. Такий різкий поворот справи сам по собі є ознакою крайньої напруги ситуації, сигналом про те, що на кону по-справжньому серйозні речі.

Цей факт змушує ще раз кинути погляд на те, що відбувається в трикутнику Київ — Вашингтон — Пекін і оцінити варіанти подальшого розвитку подій.

У кінці минулого року адміністрація Дональда Трампа вже намагалася "розвести" своїх українських партнерів на приєднання до своєї ініціативи Clean Network. Ця ініціатива стала кульмінацією зусиль США щодо стримування стрімкого прогресу китайського хайтеку. Йдеться про повну, безумовну і якнайшвидшу, бажано негайну заборону всіх відразу телекомунікаційних продуктів, рішень і послуг з Китаю.

Це настільки радикальний крок, що на сьогодні США залишаються єдиною державою, яка прийняла подібні обмеження. Навіть такий найближчий союзник Вашингтона як Великобританія не пішла на негайну заборону обладнання з КНР. По-перше, національні компанії отримали відтермінування до 2027 року і, по-друге, обмеження поширюються винятково на мережі п'ятого покоління.

Після обрання Джо Байдена настільки радикальні підходи зустріли значний опір у самих США. У кінці січня, буквально за кілька днів до свого відходу з Білого Дому, адміністрація Трампа внесла в санкційні списки популярного виробника споживчих товарів Xiaomi Corp. Компанію звинуватили в тому, що вона є "китайською військовою компанією" і безпосередньо підпорядковується Компартії Китаю.

Нісенітність подібних звинувачень перейшла межу допустимого, тому тиждень тому один з федеральних судів ухвалив вилучити компанію із санкційних списків.

Жаргонне слівце "розвести" стосовно переговорів вищих посадових осіб США та України не виглядає великою натяжкою. Уже колишній заступник Держсекретаря Keith Krach обіцяв прем'єр-міністру Шмигалю фінансову допомогу в справі переходу з китайського обладнання на "більш надійних постачальників".

Як показало вивчення і цих обіцянок, і аналогічних, даних раніше іншим країнам, це була класична "обіцянка-цяцянка". На сьогодні США не надали жодного долара компенсацій такого роду і це не просто не дивно, але цілком закономірно.

Заборона на використання китайського обладнання операторами телекомунікацій передбачає дуже серйозні втрати і для бізнесу, і для споживачів їхніх послуг. За даними асоціації GSMA, частка китайського обладнання в мережах країн ЄС коливається навколо цифри 40%, досягаючи 80% і навіть 100% в окремих операторів.

Це тільки вартість, без монтажу, інтеграції та іншого. Хотілося б, до речі, почути думку і операторів, і вендорів. Побачити їхні цифри очікуваних збитків.

Якщо компенсацію за націоналізовані активи можна мусолити роками, гроші на заміну обладнання необхідно знайти до її початку. США не стануть компенсувати своїм союзникам і партнерам ці витрати, адже мова йде про 67 млрд. євро тільки для членів ЄС.

Головна проблема з націоналізацією "Мотор Січі" в тому, що вона відкрила ящик Пандори, поставила купу питань, на які в адміністрації Зеленського навряд чи є хоч якісь відповіді.

Пообіцяти американцям повну і негайну заборону на телекомунікаційне обладнання з КНР — справа двох хвилин, однієї телефонної розмови. Біда в тому, що в подібних рішень є своя ціна, а її розмір може шокувати випадкових людей.

Мало того, така заборона буде означати припинення всіх відразу проектів у сфері телекомунікацій, які стали візитною карткою президентства Зеленського.

На кілька років доведеться забути про появу 4G-мереж із загальнонаціональним покриттям і подолання "цифрового розриву".

Доведеться забути навіть про ті відносно невеликі 5G-мережі, які анонсовані Міністерством цифрової трансформації. Неможливо будувати будинок, паралельно замінюючи половину вже укладених цеглин. Або будувати, або замінювати.

При цьому не варто розраховувати на якість кінцевого результату і комфорт по ходу його досягнення.

Правда, є ще один варіант розвитку подій. Україна може скористатися досвідом країн ЄС і акуратно забити на вимоги "партнера", не сильно його зачіпаючи. Усе, як Леонід Макарович Кравчук заповідав — між крапельками, і вашим, і нашим.

Власне кажучи, саме в такому ключі вирішили діяти більшість країн Західної Європи на чолі з Францією. Вони декларують обмежені і відкладені в часі санкції проти китайських виробників, одночасно налагоджуючи в себе виробництво або розробку цього обладнання.

Показово, але в цьому ж напрямку в кінці минулого року вирішила рухатися навіть Японія.

Україна має рідкісну можливість вибирати з декількох сценаріїв поведінки в ситуації, що склалася. Було б нерозумно втрачати цю можливість, благо немає очевидної необхідності ще раз стріляти собі в ногу, яка займала дуже жорстку позицію.