Нічний жах урбаніста. Чому місто майбутнього саме себе не побудує і до чого тут генплан Києва

Вже у лютому киянам обіцяють представити подробиці нового Генерального плану столиці. Поки що на офіційному сайті є попередня презентація документа. Один із розділів присвячений поточній ситуації у місті. Підозрюю, що урбаністи, футурологи чи стратегічні менеджери бачать щось схоже у нічних кошмарах.

Так, у минулому Генплані до 2020 року планували вирішити проблему з доступним житлом, а натомість забудували столицю дорогими комерційними ЖК. Збиралися створити дорожню інфраструктуру із запасом на десятиліття, а натомість влаштували транспортний колапс. Хотіли збільшити площу парків, але через рішення щодо землевідводи лише втратили частину зелених зон.

Вважається, що проаналізувавши помилки попередників, містобудівники запропонують киянам свіжі ефективні рішення. Але про це ще буде привід написати окремо. А поки що вирішив просто помріяти про комфортний сучасний Київ, в якому нам з вами хотілося б опинитися ще за життя.

Принаймні досвід багатьох інших міст світу доводить, що проєктувати та створювати зелені та процвітаючі "міста майбутнього" цілком реально вже сьогодні. Які тренди є обов'язковими для сучасного міського планування – розглянемо на світових прикладах.

Від "міста-саду" до цілей Сталого розвитку

Ідея футуристичного міста-саду з'явилася ще наприкінці 19 століття — коли європейські столиці впритул зіштовхнулися з проблемою перенаселення та іншими ефектами урбанізації. Гармонія міста та природи довго вважалася лише утопією. Сьогодні ж, майже через півтора століття, концепція міст майбутнього немислима без контексту дружнього ставлення до навколишнього середовища, кругової економіки та екологічного мислення. Чому так?

По-перше, принципи екологічності є наріжним каменем для досягнення багатьох цілей стійкого розвитку, які багато в чому (і не дарма) визначають порядок денний для більшої частини людства.

По-друге, (і це простіше зрозуміти) сучасне поняття екоміста насамперед означає не просто "захист природи", а зручні та безпечні умови для самих людей. Або, цитуючи визначення Світового банку, передбачає "комплексний підхід до містобудування та управління, який використовує переваги екологічних систем, щоб покращити добробут громадян та суспільства, а також захистити інтереси наступних поколінь".

Сам термін "екомісто" з'явився у 80-х у книзі "Ecocity Berkeley. Будуємо міста для здорового майбутнього". Її автор, урбан-активіст Річард Реджістер, був і залишається головним популяризатором ідеї міста як екосистеми. Він сформулював основні критерії стандартного екоміста, які є актуальними і сьогодні. Ось кілька із них.

Відсутність автомобілів, нешкідливий громадський транспорт та пішохідна мобільність

Проєкт міста The Line у ​​Саудівській Аравії задуманий як одна 170-кілометрова пряма вулиця. Автомобілі тут замінять надшвидкдим громадським транспортом та службовими машинами, які пересуватимуться підземними тунелями. Обіцяють, що дорога до будь-якої точки міста займе не більше 20 хвилин. Кластерне планування дозволить розміщувати всю необхідну інфраструктуру у пішій доступності для мешканців кожного району міста.

Збудувати місто, де можна буде обходитися без автомобілів, задумали і в Китаї. У Great City — "Великому місті" пересуватися буде зручніше пішки або на велосипеді завдяки особливому плануванню. Так у центрі міста розміститься житло, а вся інфраструктура – ​​дороги, офісні та адміністративні будівлі – довкола. Місто розраховане на 80 тисяч людей.

У Сан-Хуані (Пуерто-Ріко) в межах міста автомобілі вже заборонені. Для перетворення столиці острова на "місце для прогулянок" виділили 1,5 мільярда доларів. До 2025 року позбавитися автомобілів планує також Гельсінкі. Схожі проєкти запущені в Осло, Барселоні, Копенгагені, Парижі.

Відновлювані ресурси

Масдар сіті — історично перший у світі проєкт зеленого міста з нульовим викидом вуглецю, який вже 12 років будують у Абу-Дабі (ОАЕ). Місто працюватиме виключно на сонячній енергії та інших відновлюваних джерелах енергії. З цією метою на полі площею 21 га розмістили 88 тисяч сонячних панелей. Це — лише доповнення до сонячних панелей на дахах та стінах, які встановлені по всьому місту.

Еко-сіті в китайському Тяньцзіні задуманий як самодостатнє ресурсозбережне поселення. Він стане типовим взірцем для майбутніх китайських міст. Вони використовуватимуть альтернативні джерела енергії та водопостачання, а також переробку та повторне використання ресурсів. Передбачається, що забезпечувати енергією ціле місто вдасться за рахунок ефективного використання гідро-, вітро- та сонячних електростанцій. Для водопостачання збираються накопичувати та використовувати дощову воду, а також опріснювати морську воду та очищати стічні води для повторного використання.

Схожий проєкт будують у Сондо (Південна Корея). Там зводять новий бізнес-округ, який також використовуватиме технології збору дощової води та перероблятиме понад 75% усіх відходів.

Вертикальна забудова

Multiplicity — вертикальне місто, на яке хочуть перетворити австралійський Мельбурн. Компанія John Wardle Architects розробила унікальний проєкт бачення міста за 100 років. Переміщатися по Multiplicity можна буде підземними і повітряними трасами. Місто накриють прозорим куполом, який служитиме для збирання води, сонячної енергії, облаштування ферм.

Набагато раніше закінчать будівництво багатовимірного вертикального міста-хмарочоса Tower C у китайському місті Шеньчжень. У двох вежах висотою майже 400 метрів розміщені квартири та офіси, готелі та ресторани, паркувальні майданчики для електромобілів та велосипедів, виставки та музеї, культурні та торгові центри, магазини та навіть власна станція метро. Площа проєкту становитиме 36 тисяч м2.

Обидві будівлі об'єднають багаторівневим панорамним мостом. Комплекс зможе приймати 300 тисяч людей щодня. Він буде інтегрований до прилеглого міського парку, плавно перетікаючи в зелену зону завдяки багатоступінчастим терасним садам біля підніжжя веж.

Сміливі рішення

Столиця Мексики — одне із найбільш густонаселених міст. Проблему перенаселення Мехіко вирішили також за допомогою вертикальної архітектури, але – вглиб, а не вгору. Концепт, ініційований місцевою владою, полягає в будівництві перевернутої піраміди глибиною 65 поверхів. Споруду планують розмістити у центрі Мехіко. Підземний будинок накриє скляна прозора панель, яка одночасно служитиме площею для прогулянок мешканців "верхнього міста". Засобом пересування підземному будинку стануть високошвидкісні ліфти, а джерелом енергії – геотермальна енергія Землі.

Ще сміливіший проєкт придумали в Бразилії. Місто майбутнього біля узбережжя Ріо-де-Жанейро вирішили роздрукувати на 3D-принтері. Поселення Aequorea складатиметься із трьох будівель-медуз, занурених у воду. У кожній з них розмістять житлові та робочі простори, майстерні, заводи з вторинної переробки, наукові лабораторії, спортивні майданчики та екоферми. Ціль проєкту – створити світовий центр для дослідження океану. Що примітно – для будівництва планують використовувати перероблене сміття з океану та водорості.

Розумні технології та залученість громади

Населення Гетеборга, другого за величиною міста Швеції, становить близько 1 мільйона жителів і до 2035 року зросте на 150 тисяч жителів. Аналог місцевої програми доступного та молодіжного житла передбачає будівництво 80 тисяч нових будинків та офісів. Плануючи нові квартали місцева влада замість того, щоб тихенько проголосувати за землевідводи,, навпаки роблять процес максимально прозорим. Доступ до інформації та залучення громадян на ранніх етапах планування проєкту – важлива "фішка". Вона дозволяє не лише уникнути непорозуміння з громадою міста, а й залучити інвесторів у регіон.

Для залучення мешканців до процесу планування використовують цифровий двійник міста. Повна 3D-модель служить як платформа для моделювання та обговорення, показуючи тривимірні візуалізації проєктів жителям Гетеборга та потенційним інвесторам. У світовому рейтингу розумних міст, складеному інститутом Future Today Institute у 2019 році, Гетеборг посів друге місце.

Наведені приклади – лише мала частина втілених рішень та футуристичних проєктів, що відображають принципи сучасного міського планування.

Обговорення нового Генплану Києва (яке, сподіваємось, не стане черговою формальною відмазкою для громади) хотілося б бачити саме в такому контексті.

Залишається додати, що всі підстави для того, щоб новий Генеральний план столиці відповідав трендам екологічності та сталого розвитку, є. Ще у грудні депутати Київради ухвалили Екологічну стратегію Києва до 2030 року. Цей документ створено за участю понад 120 експертів та активних киян. Стратегія вперше визначила конкретну екологічну політику міста та необхідні кроки щодо управління відходами, чистого повітря та води, енергоефективності, зелених зон та біорізноманіття. Цей документ, сподіваюся, стане приводом, щоб раз і назавжди позбавиться загальних фраз та розмитих обіцянок щодо екології у головному містобудівному документі.