Сором і приниження. Чому справжні ветерани Другої світової мовчали про війну
"Спільним місцем у патріотичному українському середовищі стала теза "справжні радянські ветерани Другої світової про війну мовчали". Можу це підтвердити на прикладах своїх покійних вже батька, дядька та інших родичів та знайомих. За умовчанням вважається, що це насамперед через скромність. Але це не лише не єдина, а й не основна причина". Думка.
Сором. Думаю, це була головна причина, чому вони мовчали. Причому сором у різних аспектах. Насамперед тому, що німці воювали незрівнянно краще. Червона армія перемагала тільки за кратної чисельної переваги і кратної кількості жертв (те, що Астаф'єв називав "закидали німців трупами наших солдатів").
Пишатися такою перемогою порядній людині дуже проблематично.
Приниження. Жити роки з відчуттям, що до тебе, бійця, ставляться не як до людини, а як до функції, і будь-якої миті готові пожертвувати твоїм життям чи здоров'ям — навряд таке наповнює порядну людину гордістю чи вдячністю до рідної держави, до влади, до влади командування (як і бажання цим пишатися).
Розчарування. Роками чути, який ти героїчний визволитель від фашизму, знати, що тисячі разів ризикував життям — і відчувати, що не звільнив навіть самого себе, бо живеш у рабстві, безправ'ї та страху.
Незручність. Це через пафосні описи війни пропагандою. Тато завжди казав, що гірша для нього там була потреба мало не щодня з ранку до вечора рити окопи. Розумієте? Не сидіти під обстрілами, не йти в атаку, не мінувати та розмінувати поля (він був сапером), а каторжна праця завжди на голодний шлунок.
Почуття провини. Я чув це лише натяками і всього раз чи двічі в житті, але точно знаю, що у Відні, де закінчив війну, він жив у якійсь австрійській сім'ї, щоб захистити їх від безчинства інших "визволителів". Навіть при тому, що його власна сім'я була повністю знищена нацистами, він не вважав за нормальне те, що червоноармійці творили з мирними людьми в Європі.
Страх. Як усі радянські люди, розповідати правду тато боявся навіть дітям. А брехня надто суперечила його натурі. Тому й мовчав. Як і мільйони інших радянських солдатів.