На вихід. За яких обставин можна випускати чоловіків за кордон
"Ідея дозволяти виїзд чоловіків за кордон має вийти за межі примітивного питання "можна-не можна". Наразі заборона є, а навколо заборони розцвіли корупційні схеми перетину кордону". Думка.
Я особисто за руку нікого не впіймав, однак дружина розповідає, як щодня у прогресії бачить зростання кількості чоловіків з України, які переїхали до Європи. Вирішити питання можна лише комплексною програмою.
Президент і прем'єр мають сказати правду — скільки потрібно (із запасом) чоловіків, яких саме, скільки ще не проходили навчання, скільки комплектів форми й іншого спорядження є. Думаю, що 1 млн потрібно залучити, 1 млн — для запасу. Десь мільйон комплектів треба докупити, десь тисяч 600 мають купити ті, хто в запасі. Приблизно 400 тис., за моїми оцінками, наразі є — за кількістю людей, які мають форму та беруть участь у бойових діях.
Тепер уявіть собі людину, яка вже має усе необхідне для участі в бойових діях, пройшла навчання. І людину в стані "гола-боса", де взяти броніка — не знаю, берці з Польщі везуть, однак чи встигнуть — то невідомо. А автомат востаннє у житті тримав іграшковий, та й то в дитинстві.
Не потрібно бути великим експертом, щоб зрозуміти — перша людина не буде боятися, друга буде перевдягатися у жіночий одяг і купуватиме собі довідки про непридатність.
Вийшли на цифру два мільйони — починаємо планувати та працювати. Поляки охоче допоможуть з навчанням, уже зараз можна групами по 10-15 тис. осіб вивозити, навчати та повертати додому. Форму, в якій навчалися, нехай залишають собі — зберігатиметься вдома. Разом із турнікетами, аптечками та розгрузками. За рік-півтора буде велика кількість людей, які щось вміють, морально та психологічно налаштовані.
Паралельно людина розуміє, що в будь-який момент може знадобитися. Завчасно потрібно їй дати можливість придбати (або надати) транспортний засіб та інше обладнання. І тут уже у пільговому розмитненні виникає сенс — на певні категорії машин певним особам. Щоденне користування цих машин забезпечує впевненість у тому, що вони на ходу.
Регулярне навчання. Раз на пів року кілька днів — уже непогано. Усі, хто на фронті, кажуть мені, що вміння "розвести багаття", "працювати з буржуйкою", "готувати їжу в полі", "окопатися", "замаскуватися" тощо — важливіші за вміння влучно стріляти з автомата. Отже, йдеться не про класичні навчання, де потрібен полігон. Туристичні походи — теж важливий етап.
Якщо щось робити системно, а не завалювати оборонне замовлення, як це робив Таран і Ко, заборона на виїзд чоловікам не знадобиться. До того ж, і війни більше не буде.
Також цікаве спостереження. У мене кілька знайомих бізнесменів мають дозвіл на виїзд за кордон. І жодного разу ним не користувалися.