Німеччина боїться війни, але готова порвати з Росією. Допоможе їй у цьому Україна

Ще 29 квітня Німеччина готова була платити за російський газ у рублях, Шольц називав війну в Україні лише путінською і просив не вплутувати туди росіян, які теж страждають від війни, а польська міністриня клімату Ганна Москва заявляла, що Німеччина, Угорщина й Австрія пручаються газовому ембарго.

Риторика різко змінилася 2 травня. Цьому є два пояснення: або Німеччина боїться ядерної війни, і має бути на одній хвилі з усім цивілізованим світом, у якому всі допомагатимуть одне одному, якщо Путін вирішить застосувати ядерну зброю. Або проросійськи налаштований канцлер Німеччини Шольц став на бік України, бо зрозумів, що відбувається насправді.

Після того як він сказав, що не постачатиме Україні зброю, Україна розчарувалася в Німеччині, тому що ми маємо отримати 5 000 касок, але їх досі немає. Цитую Шольца: "Ми повинні щодня зважувати наші принципи та реальність. Але самі принципи не змінюються. Ми протидіємо жахливим стражданням, які Росія завдає Україні, усіма можливими засобами, але не створюємо неконтрольовану ескалацію, бо вона призведе до безмежних страждань на всьому континенті, можливо, навіть у всьому світі".

Риторика змінилася після зустрічі з Володимиром Зеленським. Тоді німці заявили, що передадуть Україні сім самохідних артилерійських установок і проінструктують українських військовослужбовців, як їх використовувати.

Це не буде негайним рішенням, але ФРН уже робить кроки для цього. Так, компанія Uniper 5 травня почала будувати у Вільгельмсхафені причал для першого в ФРН плавучого ЗПГ-терміналу (всього їх буде чотири). Коли Росія 24 лютого напала на Україну, Німеччина була єдиною великою країною ЄС без власної інфраструктури для прийому танкерів із ЗПГ. Але вже в квітні уряд забронював чотири регазифікаційні судна. Два можуть запрацювати наприкінці 2022 року, два інші — до травня 2023 року.

Енергетичному ембарго — бути

Енергетичний фронт — те, що мають враховувати лідери країн світу. І це те, чим можуть допомогти ті, хто користувався російськими нафтою і газом. Польща — найяскравіший приклад. Росії вона сказала категоричне ні на всіх фронтах, навіть незважаючи на те, що вона була зовсім не готова до таких дій. Навіть незважаючи на документ, підписаний на Саміті у Глазго, згідно з яким вийти на нульовий рівень вуглецевих викидів, країна планувала лише до 2030 року.

Але це був би мирний час, а ми живемо в умовах війни, тому рішення треба ухвалювати якнайшвидше, щоб нога Путіна не ступила далі. У зв'язку з цим Польща погодила імпорт нафти Німеччиною через порт у Гданську. Так, Польща рятує нафтопереробний завод у Шведті, який на 100% залежить від російської нафти. Чорне золото можна постачати танкерами в балтійському порту Росток. Так, НПЗ PCK Schwedt уникне закриття, як це було за часів возз'єднання Німеччини. Постачання російської сирої нафти може бути припинено протягом шести місяців, а нафтопродуктів — до кінця року.

У хід пішов навіть термінал, який з літа минулого року був порожнім. До квітня 2022 він належав Газпрому, але Росія намагалася порушити закон і продати доньку Газпрому без дозволу ФРН. Зрештою Німеччина взяла під контроль усі активи Gazprom Germania. Тепер вона займається наповненням газосховища ПСГ Rehden.

Зі зберіганням і транспортуванням газу може допомогти Україна. Газотранспортні можливості нашої країни дозволяють перекачувати понад 200 млрд. куб. газу. Лише Росія багато років робила все, щоб дискредитувати нашу країну в цьому сенсі й щоб перекачувати газ обхідними шляхами. Для цього і будувалися Північний потік-1, Турецький потік, Північний потік-2 — все, щоб Україна не цікавила Європу. Росія давно перетягувала ковдру, але тепер це не має жодного значення. Ніякі минулі регалії нічого не варті. Тепер країни роблять все, щоб відмовитися від співпраці з РФ.

Допомогти цьому може Україна. Наші газові сховища є найбільшими у Європі. І постачати газ можна через Україну. Настав час виходити на рівень 10-15-річної давності, коли через нашу країну перекачували 140–170 куб. м газу. Цьому сприяє дорожня карта міжнародної робочої групи щодо санкцій проти Росії. Зокрема, гроші, які платитимуть за газ, зберігатимуться на спеціальному ескроу-рахунку.

Це означає, що гроші імпортерів за енергоносії зберігатимуться на умовному депозиті грошових коштів, які одна сторона передає у тимчасове володіння банку до настання певної договором умови та пред'явлення банку певних договором документів. Тобто поки триває війна в Україні, Росія не отримає кошти до свого держбюджету. Тобто, єдине джерело доходу Росії зникає. Валютним надходженням взятися ніде, бо Росія сама перервала усі дипломатичні канали. Зокрема, з Німеччиною.

Німеччина — не друг Росії

ФРН розуміє наслідки відмови від енергоносіїв Росії, хоч і боїться війни на своїй території. Там усвідомлюють, що ціни на комунальні послуги (які й так коштують чимало) можуть непомірно піднятися. Але німці займаються питанням відмовитися від ворожих енергоносіїв. Наразі відновлювані джерела енергії повернули собі важливу роль у виробництві електроенергії. Тепер це понад 50%, або 74,5 млрд кВт∙год електроенергії. Це приблизно на 25% більше ніж за аналогічний період 2021 року, що значно зменшує залежність Німеччини від Росії.

До того ж, ФРН має свої родовища газу в Північному морі неподалік острова Боркум, де німці планують розробляти родовище із запасами 60 млрд куб. У разі успішної реалізації проєкту, вже наступного року можна буде досягти позначки 5 млрд куб. газу. З них 50% — Німеччині та 50 — Нідерландам. Тепер рішення за Нижньою Саксонією щодо того, чи житиме цей проєкт.

P. S. ФРН визначилася зі своєю позицією у війні Росії з Україною. Німці на нашому боці. Світ має спільними зусиллями боротися проти ворога. Бо Друга світова війна нічого не навчила РФ. Коли світ благав "Ніколи знову!", росіяни кричали "Можем повторить!" Німеччина вже ступила на шлях боротьби проти Росії разом з усім цивілізованим світом.