Кожен президент матиме свій Іловайськ. Чому Зеленський і Порошенко мають об'єднатися
"Єдність для мене не порожній звук, і мені фізично боляче від того, як легко вона руйнується рукотворними інформаційно-психологічними спецопераціями ОП. Надія лише на дорослих у домі". Думка.
За всі 90 днів війни я не дозволив собі жодного кривого слова в бік влади. Не дозволятиму й далі. Але ось що я хочу сказати вже сьогодні.
Порошенко мав один "Іловайськ". Цей "Іловайськ" — не лише конкретне місце на карті, а й певний інформаційно-психологічний комплекс, за допомогою якого, серед іншого, будувався наратив "якогось не такого Порошенка". Така собі одиниця виміру поразки. І цей же Порошенко, зрештою, і програв вибори.
Тому всім, хто зараз так радіє зовнішньому іміджу президента Зеленського, якого там називають — не більше і не менше — "лідером вільного світу", слід міцно замислитися, що у позавоєнній реальності, яка неодмінно настане після нашої Перемоги, той самий лідер вільного світу всередині країни матиме не один "Іловайськ", а щонайменше п'ять.
І щодо кожного потрібно буде відповісти. І кожен тягне рейтинг вниз. І нікому не буде цікаво, що "це все Путін і Росія винні". Вагнерівці, Чонгар, окозамилювання та заспокоєння на тему російської загрози, Київщина, Маріуполь, Чернігів, Харків (шашлики!), південь (ЗАЕС!). А це вже не п'ять "Іловайських", а цілих вісім. Навіть для президента-переможця цього забагато.
Тому, плануючи сьогодні інформаційно-психологічні спецоперації, у яких недвозначно натякається на відновлення політичних процесів у країні в стані війни, слід розуміти, що всі бумеранги мають здатність повертатися. Досі ні Зеленський як чинний лідер держави, ні Порошенко як умовний лідер опозиції насправді не мають альтернативи єдності. Тієї самої єдності, яка не дозволила нам загинути в перші дні та протриматися всі 90 днів війни. І це питання не екзистенції, а онтології. Потрібно, щоб хтось пояснив людям із ОП і РНБО, що таке онтологія та чим вона відрізняється від екзистенції. Інакше нам піз*а, перепрошую.