Чому Україна переможе в цій війні. Дві гарантовані причини
"Глибоко суб’єктивний пост про майбутнє. Можна сказати пророцтво на відчуттях та аналізі. Без претензій на непомильність, але готовий закластися на золотий годинник із рубінами, що так і буде". Думка.
Серед цілої низки причин є дві, які гарантують Україні перемогу у війні з російськими окупантами.
Причина перша: за нами правда
Цього часом буває недостатньо, як було недостатньо 100 років тому, коли Українська Народна Республіка боролася із більшовицькими загарбниками за свою незалежність. Але цього разу час настав, люди пізнали правду і спробувавши незалежності з 1991 року, уже не погодяться на менше. Назад відмотати не вийде. Тим паче росіянам, які і собі раду дати толком не змогли. На цій планеті бувало всяке, але в підсумку, через 100 чи 1000 років, правда завжди перемагає. Це просто як суть речей. Є українці, вони тут давно живуть і вони матимуть свою власну незалежну державу. Бо це правда із якою нічого іншого не можна зробити в контексті вічності. Можна відкласти, можна завадити, можна придушити драгунами, уланами, гусарами, конарміями, КДБ і рештою імперського та неоімперського мотлоху, але не вийде знищити.
Причина друга: наша свобода стала феноменом культури
А це вже фінальна крапка у незворотності процесу. Ця неймовірно жорстока, цинічна і несправедлива війна торкнулася екзистенції українців та інших народів. Вона прострілила до архетипів. Тепер жива вода б’є ключем з хтонічних джерел і людській руці цього потоку не спинити.
Пристосуванство, філістерство, графоманство, меншовартість, сірість, убогість, кон'юнктурність, шароварство — все це довколокультурне лахміття, яке десятиліттями робило вигляд, що воно і є наша справжня культура, вицвітає, марніє і гине в сяйві справжнього. Справжнє було і раніше, але бур'ян затуляв, забивав його, а імперські садівники з чужого сусідського ґрунту теж внаджувалися до нас прополювати і пересаджувати собі найкраще.
Тепер чесне, талановите і прекрасне торує і перемагає. Переконує і зачаровує. Звільняє і маніфестує правду і свободу України. Імперців женуть в шию.
Ми зараз маємо початки свого ренесансу в культурі, але одного весняного дня зрозуміємо, що живемо в золоту еру, де митці і мисткині, мислителі й мислительки промовлятимуть до Котляревського, Шевченка та Українки не як до ідолів, а як до хороших друзів-співрозмовників. Ми надихнемо мільйони інших людей по світі. От побачите, ще все чесне, людяне і порядне навіть в російській культурі (в її не отруєній імперством частині) повстане на нашому боці. Митці десятків народів відчують, що не можуть не творити про нас, про цю правду, про цю драму, про своє відображення в нас. А правду, озброєну мистецтвом, неможливо перемогти. Культура яка на всі свої голоси твердо говорить правду неможливо зупинити чи заборонити
Перефразовуючи слова нашого сучасного філософа Wołodymyr Wołkowski — усі великі менестрелі співатимуть нашу перемогу. Перші вже зачали спів, і цим зроблять її прекраснішою, очікуванішою і швидшою.
Однак в кожному пророцтві є своє "але". Така вже данина зазиранню за циферблат онтології. Перемога над двоголовим зомбі-курко-драконом це ще не кінець. Далі нам доведеться перемогти себе. Завернути рукава, прополоти бур'яни своїх нив, випалити з себе скверну, малодушність, зіпсутість. Не скурвитись й не отетеріти в променях найщирішої і найяскравішої слави. Відбудувати матерію і нарешті впорядкувати дух.