Пушкін і Толстой — відміна. В чому винна російська культура
"Російську культуру не хочуть не тому, що вона бездарна, вторинна чи нецікава. Її не хочуть тому, що добре розглянули її споживачів та носіїв: від гвардійців-ґвалтівників до письменників, акторів та музикантів, що намалювали на грудях букву Z". Думка.
Російську культуру смертельно поранили не українці-русофоби та не англосаксонські ненависники російського світу на Заході та за океаном. Її випатрали російські громадяни у військовій формі в Бучі, Ірпені, Сумах, Херсоні, Чернігові, Харкові та Маріуполі. Це вони в ментальності всієї світової спільноти намертво пов'язали Пушкіна з бурятськими мародерами, Чайковського — з кадировськими садистами, Толстого — з ґвалтівниками із Саратова, Брянська та Туви. І зробили це надовго, а то й назавжди.
То в чому винна російська культура, про велич та неповторність якої нам розповідали останні 300 років? У чому вона винна конкретно? Адже не Лермонтов ґвалтував у Бучі. Не Бродський тягнув із розгромленого будинку пральну машинку. Не Достоєвський стріляв у потилицю зв'язаним цивільним. Що саме зробила російська культура для того, щоб перетворитися на ізгоя скрізь, де раніше була у фаворі?
Адже ті нелюди, які знищували Маріуполь та стирали з лиця землі Чернігів, не читали ні Андрія Білого, ні Сашка Чорного. Чехов, Пушкін, Достоєвський, Шолохов, Толстой — їм порожній звук. Не читають книжок ні класиків, ні сучасників, вони не слухають Чайковського і не декламують Маяковського. Я не впевнений, що вони навіть чули їхні імена.
Не всі, звичайно, але здебільшого вони ніяк не співвідносяться з російською культурою і вже, звичайно, не Паустовський навчив їх поганого. Тож чи справедливо ставити на один щабель мародера з Ірпеня та творчість Максима Горького?
Боюся, що в мене погана новина для російської культури загалом. Справедливо. Це як реакція організму на інфекцію, що потрапила всередину — працює імунна система.
Культура, що не має зворотного зв'язку з народом-носієм цієї культури, абсолютно марна. Її моральна значимість дорівнює нулю.
Це пластмасове копійчане намисто на шиї кровожерливого дикуна. Можливо, вони подобаються дикунові, але їхня цінність для решти світу сумнівна.
Російська культура дискредитована не тим, що вона своїми плодами та зусиллями виховала дикунів та вбивць. Вона винна в тому, що не змогла зробити дикунів та вбивць хоч віддалено схожими на людей. І відповідає вона зараз саме за незроблене, а не за те, що зробила.
Її вина в тому, що постійно переконуючи світ у своїй глибині, загадковості та несхожості, вона ось уже котрий вік облизує й обіляє вбивць, злодіїв, ґвалтівників і мародерів — синів своєї неповноцінної та відсталої вітчизни.
Вона винна в тому, що найкращі її представники не мають ні можливості, ні бажання творити в себе вдома, тому що "глибинний народ" із постійністю вартою заздрості виганяє їх за межі свого ареалу проживання.
Російську культуру не хочуть не тому, що вона бездарна, вторинна чи нецікава. Її не хочуть тому, що добре розглянули її споживачів та носіїв: від гвардійців-ґвалтівників до письменників, акторів та музикантів, що намалювали на грудях букву Z.
Усе закономірно. В цьому немає жодної русофобії. Винятково міркування суспільної гігієни — убезпечитися від отруйного та небезпечного. Казка про загадкову російську душу з сокирою, що страждає про сльозинку дитини, перестала бути казкою. Насправді все виявилося простіше, страшніше і кривавіше. Не вірите мені — їдьте до Бучі. Там вам все покажуть і розкажуть про "Тварина я тремтяча чи право маю?" Результати міркувань носіїв російської культури все ще продовжують викопувати із братських могил.