Небезпечно повертатися. Чому переселенцям поки не варто їхати додому
"Я думаю, час вголос сказати те, про що багато хто не хоче думати: наше переселенство — це надовго. Це не 2-3 тижні і не 2-3 місяці, як ми сподівалися. Треба вимикати режим очікування, в який багато хто з нас перейшов в евакуації, і ставати активними". Думка.
За найбільш оптимістичними прогнозами, які озвучують наші президент, керівники розвідки і війська, війна триватиме щонайменше до кінця року. А Борис Джонсон, наприклад, казав, що війна буде до кінця 2023 року. Хтось пророкує ціле десятиліття. Насправді ніхто не знає, коли все це закінчиться. Ясно лише, що це буде довго.
Але навіть якщо війна дійсно закінчиться до Нового року, то не закінчаться породжені нею проблеми: розбомблені квартири і будинки не відбудуються за 2-3 тижні, опалювальний сезон на Донеччині під питанням, бо регіон без газу (через це очільник області вже закликав не повертатись додому щонайменше до середини квітня), невідомо, що буде з водою і світлом (Слов'янськ, Костянтинівка вже без води, частина Краматорська теж).
Я бачу, що дехто повертається додому, попри бойові дії. Я ще можу зрозуміти Краматорськ, бо поки що це відносно спокійне місце, але Слов'янськ, Бахмут, Сіверськ, які обстрілюються щодня з артилерії і які у безпосередній близькості до лінії фронту — це важко зрозуміти.
Так, ніде в Україні не можна почуватися в цілковитій безпеці через російські ракети. Але будемо чесними: в регіонах, в які час від часу прилітають ракети, шансів загинути значно менше, ніж там, де щодня працює артилерія, йдуть активні бої і є загроза окупації. Плюс ви можете дослідити, в які регіони (міста, села) майже нічого не прилітає, в які мало прилітає і які — в "групі ризику". Ну, і завжди є опція виїхати закордон — там вже точно безпечно і українців там досі приймають.
Ще одне питання — що робити в разі окупації вашого міста? Я зустрічав переселенця, який казав, що повернеться з родиною додому, коли лінія фронту пройде через його місто і піде далі. Йому неважливо, хто буде при владі в місті, головне, щоб не стріляли. Мені, наприклад, важливо, щоб Краматорськ залишався українським, щоб повернутися.
Тож, як би не хотілося про це не думати, але наше переселенство — це надовго. І, виходячи з цього, треба починати планувати своє життя на новому місці.
Треба тут шукати і влаштовуватись на роботу, вирішувати питання з житлом із розрахунку не на 2-3 тижні, а щонайменше до кінця року, тут віддавати дітей у дитсадки і школи, вчити мову, якщо ви за кордоном, і, що не менш важливо, інтегровуватись у місцеву громаду — ходити на заходи, акції, концерти, волонтерити в місцевих центрах, заводити друзів, знайомства, коло спілкування.
Треба вимикати режим "в очікуванні" і режим "на паузі", в які багато хто з нас перейшов в евакуації, і ставати активними.