Розділи
Матеріали

Зліться на здоров'я. Чому під час війни гнів дозволяє любити

"Моя рушійна сила — це злість. Все, що я роблю, починаючи з 24 лютого — все результат гніву. Це моє пальне, яке, як мені хочеться думати, допомагає робити багато хорошого". Думка.

Американський соціолог Мігель А. Сентено вказує на парадокси війни, вважаючи, що вона може бути позитивним соціальним актом
  • Життя несправедливе до моїх друзів і вони не мають радості? Злюся, тому намагаюся підняти їм настрій та нагадувати, які вони класні.
  • Війна забирає у моїх рідних відчуття сім'ї? Злюсь, а тому ще більше говорю з ними по телефону, вчуся слухати і бути поруч.
  • Через Росію та стрес у мене скорочується життя? Злюсь, тому всім на зло починаю ЗОЖничати, як ніколи, бо це моє життя і я не віддам свого часу.
  • Люди за кордоном не розуміють нашої боротьби? Злюся, тому починаю читати більше, щоб мати найкращі аргументи.

І, якщо чесно, мені подобається це пальне. Однак іноді я втомлююся: пальне закінчується і на заміну приходить те, що ховалося за злістю — біль та втома. Тоді мовчки поринаю в себе і чекаю, щоб ця хвиля пройшла. Іноді друзі кидають рятувальний жилет, і я випливаю швидше.

Днями прочитала в когось, що зараз такий час, коли треба стримувати свої негативні емоції. І знаєте, що? Я знову розлютилася! Тому що ми маємо право випробовувати весь спектр емоцій. Тому що я маю право злитися, тому що це дозволяє мені любити.

Розумію, що мій спосіб співіснувати з цим не для всіх. Комусь це може здатися дивним. Звільняючись від болю через злобу, наче надаю простір для подяки та турботи. Але це мій спосіб, я так із цим справляюся. У вас може бути інакше. І це теж норм.

Якось, перебуваючи за кордоном, я пішла на тренування з боксу. На першому занятті тренер спитав, звідки у мене стільки злості так бити грушу? "Я — українка. Просто уявляю ворога". Тренер сміється, бо йому здалося, що жарт смішний. Я теж сміюся, бо це не жарт.

Джерело